Літня прикрість
Застудитися влітку — то є дуже прикро. Та ще й коли не знаєш, з якого дива це з тобою скоїлося.
Нехай того літа лишився тиждень, або менше, або вже й вересень на порозі, та все ж таки: сонце ще світить майже без обмежень, листя не падає, й не почався надокучливий, дрібний, нескінченний дощ. Усі купують персики і блищать свіжою засмагою, а ти як той заблукалий дід Мороз, викашлюєш своє безсиле роздратування.
Доводиться виїдати запаси липового і травневого меду, купованого, взагалі-то на зиму, коли подібна неприємність може трапитися з усіма нормальними людьми, але мед не допомагає. Мало користі від теплої ковдри, бо тепла ковдра літньої днини, не кажучи вже про аспірин, гірчичники і грілки, — це просто нісенітниця, а яка користь від нісенітниці, окрім мистецької? Навіть двійко муркотливих, пухнастих, затишних і поблажливих котів у хаті — так само не зарадять. Останні золоті, солодкі серпневі години котяться до гаспида.
А на море ти ж так і не поїхав. А кавун у холодильнику точно пропаде. Ще кілька днів — і почнеться традиційний осінній аврал на роботі, а там і листопад — місяць, про який нічого доброго не можна сказати, окрім того, що ймення в нього гарне, — підкрадається з упевненим сичанням до недоторканних решток твого життєлюбства.
Головна ж неприємність: від надміру чаю, меду й телевізорного сидіння вдома починаєш думати про вічне. Наприклад, про те, що колись будь-яке чхання, бажано підкріплене підвищенням температури організму, знаменувало собою радісний перепочинок, незаплановані вакації посеред сірого шкільного конвеєра; натомість тепер це лиш дратівлива перепона у щоденному плині твоїх надзвичайно важливих справ.
Всякі дурниці миготять у голові. Час нездужання дає зрозуміти, що ти став набагато вразливіший, ніж був колись, — ось і влітку тебе вже дістає. Недарма ж кажуть, усі під Богом ходимо. Можливо, ціле життя наше і є ота невеличка святкова застуда серед постійно здорового і незворушного, як класний керівник, небуття.
Та й, зрештою, що є наша планета, як не тепла пігулка у нетривкій оболонці, закинута невідомо ким у страшенно вистуджену, чорну від старості горлянку Всесвіту?
Коли вже до сопель починає домішуватися космос, — справи зовсім кепські.
То, таки неабияка прикрість — застудитися влітку.
Бувайте здорові!
