Липень 1997 р.: перепади погоди небесної й політичної
Липень 1997 року був зовсім ненормальним. На зміну жахливій і задушливій спеці приходили холодні затяжні дощі - й так увесь місяць. Різкі коливання погоди й магнітні бурі в атмосфері, безсумнівно, глибоко вплинули на політичні процеси.
Чимало рішень, заяв, призначень і відставок справляють враження безглуздих лише тому, що, оцінюючи їх, важко повною мірою врахувати загадковий вплив сонячної активності.
А либонь початок місяця не обіцяв особливих сюрпризів. 1 липня ВР ухвалила закон про набрання чинності держбюджету-97, здавалося, остаточно завершивши нелегкий бюджетний процес. Проте наприкінці місяця ситуація повернулася на круги своя, причому вельми характерним для нинішнього липня чином. Підписавши закон про бюджет-97, Президент Леонід Кучма наклав вето на закон про набрання бюджетом чинності. І це не марення - просто відлуння перепадів погоди.
Взаємини Президента з парламентом цього місяця взагалі не виходили за рамки театру абсурду. Лише президентських вето на ухвалені парламентом закони налічувалося десятки. Двічі (!) Л. Кучма визнав за можливе відхилити закон про місцеві держадміністрації, прийнятий конституційною більшістю, що явно виходить далеко за рамки повноважень гаранта Конституції, а про здоровий глузд годі й говорити. Далі - більше. Запропонувавши Верховній Раді комплекс антикризових заходів, зокрема таких, які прямо передбачають зміни Конституції (послання Президента 8 липня), Президент вельми бурхливо відреагував на рішення ВР розглянути поправки до Основного закону, оголосивши його (19 липня) "конституційним переворотом".
