Люди виходять із шоку. Що далі?

Та місто не паралізоване від жаху і допомагає потерпілим чим може. Протягом кількох днів донори здали 150 літрів крові. Львівська дирекція Українського кредитбанку прийняла рішення виділити адресну допомогу сім’ям потерпілих в розмірі 100 тисяч гривень. Для трирічного Юрчика Мотузлюка, який після 27 липня залишився круглим сиротою, рахунок у банку буде відкрито пожиттєво. Станом на вчорашній ранок для потерпілих від авіакатастрофи надійшла доброчинна грошова допомога на суму більше 3 млн. грн.

А чи не найстрашнішим місцем після 27 липня став тутешній морг. Упізнання тіл тут почалося в неділю зранку. Більшість тих, що виходили з моргу, одразу потрапляли до рук медиків, у двох осіб стався серцевий напад. Юрій, який прийшов сюди щоб упізнати свою сестру, розповідає, що її літак так пошматував, що від тіла залишилися лише ноги та голова. Загиблих почали віддавати родичам у неділю після обіду, а найбільше видали в понеділок. Від суботи з тілами загиблих у морзі майже без перепочинку працювало близько 30 експертів, серед яких були військові та цивільні судмедексперти, а також фахівці обласного паталогоанатомічного бюро. За словами керівника моргу Бориса Рібуна люди по дві доби не виходили з цього будинку. Всіх останків морг вмістити не міг, тож деякі тiла зберігалися у рефрижераторі і сьогодні сюди продовжують телефонувати і приходити родичі загиблих. Досі не упізнано ще 7 тіл... «Тільки-но повернувся після відпустки на роботу, — каже один із працівників моргу, — як потрапив у пекло. Починаючи з суботи із каліченими тілами працюємо без перепочинку, не робимо перерви навіть для того, щоб перекусити. Та й який кусень полізе в горло»...

Здається, втратили природну потребу в їжі десятки родичів загиблих. Наприклад, сім’я підполковника у відставці Віктора Омельчука цими днями мала справити новосілля. Та в злощасну суботу її голова вирішив показати своєму десятирічному синові Андрійчикові авіашоу в Скнилові.

— Того дня, — розповідає його дружина, — я була у свекрухи в селі. А знаєте як на селі: роботи біля хати багато — радіо, телевізор вдень не вмикають. Десь близько дев’ятої прийшла до нас сусідка і каже: «Така страшна біда у Львові на Скнилові сталася». Я вся похолола: знала, що Віктор з сином і племінником пішли на те літовище. Зателефонувала до чоловіка на мобілку — мовчання...

Шукати чоловіка і сина вона приїхала до Львова разом із свекром. На літовище їх не пустили, кинулися в лікарні — немає. Надія, яка вже ледь жевріла, згасла зовсім, коли до них додому по обіді у неділю прийшли із міськвиконкому та повідомили, що Віктор і Андрійко загинули. «Як жити тепер без них?» — запитує вбита горем жінка.

З літовища не повернулися і Андрій та Наталія Михайліви із двома донечками восьми та чотирьох років. Подружжя працювало в залізничному райвідділі міліції, йому було 30 років, їй — 29. Того фатального дня мама Наталії, пані Світлана, сиділа у дворі на лавочці, коли почула якийсь дивний гуркіт, що долітав із сторони літовища. Колишній льотчик, який живе у їхньому будинку, зауважив, мовляв, це наш іржавий літак так скрипить.

Наступного дня, у неділю, до неї додому принесли телеграму із співчуттям від міністра Внутрішніх справ України, а згодом прийшли представники Львівської облдержадміністрації і запропонували оформити матеріальну допомогу.

— Дали 8 тисяч гривень на чотирьох, — каже Валерій Атаманюк, дядько загиблої Наталії. — Виявляється, людське життя у нас коштує аж 2 тисячі гривень.

— Я чергував у той день в аеропорту, — розповідає двоюрідний брат Наталії Сергій. — Працюю там диспетчером. Зі свого робочого місця все бачив. Над цим місцем, де сиділо на літовищі начальство, висів плакат із написом «Україні — могутні крила». Зараз це гасло сприймається як блюзнірство.

Тим часом львівські медики констатують: психічне здоров’я львів’ян під загрозою. За силою впливу на масову свідомість вони порівнюють скнилівську авіакатастрофу з чорнобильською аварією. Психологи стверджують, що наслідки шоку, якого зазнали тисячі львів’ян, можуть датися взнаки і через півроку у вигляді посттравматичних стресових розладів і невротичних реакцій.

Щоб якимось чином запобігти ще й цій біді, Львівським управлінням охорони здоров’я та Українською спілкою психотерапевтів створена «Кризова психологічна порадня». Лікарі, які в ній працюють, надають психологічну допомогу як стаціонарно, так і з допомогою «гарячої» телефонної лінії. Наразі, функціонує 6 таких «гарячих» ліній, і на вчора лише в «Порадню» зателефонувало понад 60 людей. «Головне — не замикатися в собі, — радить один із лікарів «Порадні» Олег Березюк. — Життєво необхідною в таких критичних ситуаціях є також підтримка родичів, близьких, сусідів». А головний лікар Львівського дитячого психоневрологічного диспансеру Алла Сотник переконана, що зараз ще важко говорити в загальному про можливі психологічні наслідки для свідків трагедії, зараз люди вже відходять від шокового стану, після якого наявними стануть ймовірні психотравми. Лікарі наголошують, що для кожної людини наслідки є індивідуальними. Саме тому необхідне спілкування психологів з людьми. Лікарі також закликають всі телеканали припинити показ кадрів, відзнятих під час авіакатастрофи 27 липня, оскільки вони негативно впливають на людську психіку.