Людина й автомобіль: вічне протистояння

Представники ДАІ з упевненістю стверджують, що саме пішоходи переважно стають причиною аварій на дорогах. Для них пішоходи — це болюча тема, оскільки застосувати до них жорсткі санкції набагато складніше, як, скажімо, до водіїв (щоправда, останнім часом і стосовно останніх вони були значною мірою пом’якшені). Пішоходи — це все одно що безквиткові пасажири: немає грошей — немає й покарання. «Раніше було набагато простіше, — каже помічник оперативного чергового управління ДАІ Дмитро Накарлович . — Тим, що провинилися, докоряли на партзборах, писали заяви на роботу, і, в результаті, люди боролися не за свій гаманець, а за статус і репутацію». Сьогодні ставлення до охоронців дорожнього порядку часом не зовсім адекватне, на що, втім, були і є свої причини. На Заході полісмен — особа незацікавлена, і його слово для кожного асоціюється з голосом закону, якому хочеш чи не хочеш, а підкорятися доводитися. У нас же, як розповідають у ДАІ, для боротьби з пішоходами-порушниками не вистачає бази свідчень. Слово — проти слова, аргумент — проти аргументу, а довести в такому разі факт порушення пішоходом правил дорожнього руху практично неможливо.

Психологи ж убачають причини незаконослухняності пішоходів у різному. За припущенням наукового співробітника Інституту соціальної та політичної психології Андрія Добіри, причиною є загальна соціальна ситуація в нас у країні. На його думку, українці звикли жити безкарно, і підсвідомо переносять глобальне на приватне. У той же час, на думку заступника директора з науково-експериментальної та наукової роботи Інституту психології ім. Г.Ф. Костюка АПН України Сергія Болтівця, в проблемі не розібратися, якщо не підійти до неї із соціально-психологічного та психогігієнічного погляду. За його словами, сучасні правила дорожнього руху великою мірою сприяють збереженню безпеки автомобілів, а не людей. Вони відображають позицію «людина для автомобіля», а не «автомобіль для людини». Правила дорожнього руху не враховують багатоманітності особистісних рис людини. «Досвід створення прямокутних доріжок свідчить про те, що людина все одно протопче собі стежку навскоси»,— сказав психолог. На його думку, чим більше правила будуть інтегрувати в собi знання про закони людської поведінки, тим більше шансів, що їх будуть дотримуватися.

Але якщо пішоходи-порушники, з погляду філософії i психогiгiєни, виправдані, то чим же пояснюються вічні порушення водіїв, а вони останнім часом фіксуються дедалі частіше? Серед них спостерігаються досить курйозні випадки. Наприклад, недосвідчений водій, який не знав, як йому обігнати тролейбус, не довго думаючи, дав задній хід, унаслідок чого істотно пом’яв бампер своєї «шістки» і з незворушним виглядом, ні на секунду не зменшивши швидкості, вислизнув з місця аварії. В іншому випадку під час проведення ремонтних робіт, зупинившись, водій КамАЗа вимкнув запалювання, але не поставив на «нейтралку» коробку передач, унаслідок чого ескалатор потягнув за собою і «нещасливого» КамАЗа. Треба сказати, що подібне далеко не рідкість, і це вже не кажучи про такі дрібні порушення, як перевищення швидкості, розворот у недозволеному місці тощо. Сьогодні такі факти стали практично нормою для дорожнього руху. Недарма серед київських водіїв існує не зовсім нормальна, як для європейської держави, приказка «У нас дорога: або ти, або тебе». Щоправда, таке багатоборство на дорогах, на жаль, часто закінчується досить сумно. Тільки протягом одного дня (середи) в столиці було зареєстровано 8 аварій, з яких — 5 наїздів на пішоходів, 2 зіткнення і одне перекидання. Таким чином, київські дороги вже самі по собі становлять велику небезпеку. І пов’язане це не з їхньою якістю, яка, до речі, також залишає бажати кращого, а з культурою водіння, точніше, з тим, що її немає. Принаймні так вважають «даішники». На їхню думку, недисциплінованість і безкультур’я сучасних водіїв перетворює дорожнiй рух на хаос. Проте здається, що незабаром ситуація навряд чи може поліпшитися, причиною чого є, крім усього іншого, істотна лібералізація санкцій за порушення стосовно водіїв. А значить, поки що залишається з гіркотою свідчити про втрачені життя та смертельні травми, які може заподіяти звичайна недисциплінованість.