«Мамо, пробач, що я завдала тобі стільки клопоту...»

Сорок дітей, які з власної волі пішли з життя за першу половину поточного року, на перший погляд, становлять незначну частину від 7898 самогубств, що сталися за цей час в Україні. Але волаюче безглуздя дитячої смерті взагалі, а добровільної подвійно, робить цю цифру не менш трагічною...

На думку психологів, причиною будь-якого самогубства є нерозв’язаний силами даної людини внутрішній конфлікт між бажаним і дійсним. Дитина, особливо у перехідному віці, не в змозі без допомоги ззовні вирішити цей конфлікт. На варті миру в дитячій психіці стоять у цей час природжена життєлюбність молодої душі та батьківська любов, якої у «важкий» віковий період має бути особливо багато.

Проте коли зарплату не платять, ціни зростають, цінність людського життя падає до нуля — чи до любові нам? Ми або п’ємо, забуваючи, що діти наші у хвилини нашого сп’яніння — сироти. Або зайняті найпотрібнішою справою — добуваємо на життя. А кожній дитині відомо, що коли тато-мама зайняті — це все одно, що їх немає. І опиняються наші діти у важку хвилину віч-на-віч із собою. І рано дорослішають.

Цього, щоправда, ще недостатньо, аби штовхнути дитину з вікна або в зашморг. Істота, яка не так давно з’явилася на світ, сильно, просто інстинктивно, любить життя й по-дитячому радіє йому. І відібрати в нього цю любов можуть тільки ті, хто це життя дав — батьки. Не через злий намір, але своїм, нехай нереалізованим або навіть неусвідомленим, небажанням жити «у цій країні». «Програма самознищення» першими вбиває не дорослих, а їхніх дітей, які ще не загрубіли від прози життя. Іншими словами, діти чудово відчувають, чого від них хочуть...

Продовження теми на сторінці "Суспільство"

№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»