Матвієнко віддає «шкуру вбитої НДП» Пустовойтенку. Добровільно
Хоча початок з'їзду НДП відразу спростував усі прогнози, які зводилися до «крилатого» епізоду з відомого фільму: «Швиденько — швиденько — швиденько, сама — сама — сама...».
Коли з'їзд у перший день роботи проголосував за те, щоб кандидат у президенти визначався в таємному режимі, стало зрозуміло, що контроль номенклатури за процесом зовсім не такий всеосяжний, як це здавалося. Великий монітор у прес-центрі крупно показував президію під час голосування «таємне — не таємне» і наочні муки Євгена Кушнарьова, який душею ніби вже «демократ», а в розрахунках — начебто ще «номенклатурник». Він відсторонено тримав мандат, дивився наліво, де Пустовойтенко, і злегка підіймав руку, потім повертався направо, де за «таємне» голосував навіть Іван Плющ, і рука пірнала вниз. Потім Євген Петрович спрямовував погляд у зал, і в залежності від того, вочевидь, на кого натикався очима, рука його робила маніпуляції, то повільно повзла вгору, то, здригаючись, униз. І це було образом, уособленням бентежної «більшості», яке добре розуміє, що треба робити, але дуже боїться програти. Чи просто боїться...
Результати голосування — своєрідного тесту на розстановку сил приголомшили, здається, обидві сторони. На Валерія Пустовойтенка, котрий скрушно хитав головою, боляче було дивитися. А з іншого боку, Олександр Ємець, вийшовши у відразу ж оголошену перерву до фойє, з легким шалом у очах все ще не міг повірити спостерігачам, що його «меншість» здобула 52% підтримки з питання таємного голосування.
Таким чином, номенклатурний сценарій, за яким «шикуйсь, рівняння на Кучму, розійдись», — і з'їзд укладається в півдня — дав збій. І хоча зрозуміло було, що за ніч, до наступного дня роботи з'їзду, з «резерву» буде піднято весь арсенал впливу, значення принципового це не мало. Ну, Кучму протягнуть — ні йому, ні номенклатурі — ні слави, ні користі. Капітал, який отримують демократи НДП, котрі мають намір йти в об'єднуючий процес на правому фланзі, набагато важливіший. Це раз. Демонстрація хиткості позицій Кучми навіть у «своїх», у вертикалі виконавчої влади — це два. Відсіч методам міністра Кабміну Толстоухова (за влучним висловом Артура Білоуса — «татаро-монгольському нашестю») в проекції на виборчу кампанію загалом по країні — це три. Подолання страху вже не у одного, не двох, не шести членів партії — це чотири.
І коли рухівець Черняк, вітаючи з трибуни з'їзд НДП, говорить, що народні демократи на чолі з Матвієнком показали приклад відкритої публічної політики, мужньо піднявши її планку — це, можливо, вже є головним підсумком...
Журналісти в прес-центрі реагували на те, що відбувається, дуже жваво. Особливо в перший день, коли прозвучали співдоповіді Євгена Кушнарьова й Анатолія Матвієнка, а також промова Валерія Пустовойтенка. І весь час йшов рефрен: «Як гарно все, тільки хто про це розповість, окрім «Дня»? Це було одночасно приємно і жахливо, оскільки характеризувало одночасно газету і ситуацію в країні. Я запропонувала колегам — з ім'ям або анонімно, за бажанням, — висловити свою думку про те, що відбувається.
Володимир КОРОЛЮК, «Голос України»:
— Все те, що відбувається тут, показує аморальність нинішньої влади. За будь-яких розкладів Пустовойтенко приречений на відставку. Але, демонструючи відданість Кучмі, він губить політичну силу, якій доведеться розплачуватися за свій сьогоднішній вибір на майбутніх парламентських виборах. Якщо говорити про виступ Анатолія Матвієнка, то я повинен сказати чесно: серед нинішньої української політичної еліти я ще не чув такого мужнього, точного, конкретного аналізу й відвертої промови. Ті пропозиції, які вносить Матвієнко, вони найбільш оптимальні. Дійсно, сьогодні мову про Кучму, як кандидата, вести не можна. Але можна вести мову про двох кандидатів, які могли б бути нормальними українськими президентами — це Марчук і Мороз.
Без імені:
— Виступ Матвієнка був просто блиск. Він сказав те, про що всі мовчали протягом, як мінімум, останніх двох років. І ціна його відвертої промови велика тому, що лідер «партії влади» добре знає предмет розмови. Блиск! Всі хлопці з телекамерами в залі дійшли такого висновку.
Лариса ТРИЛЕНКО, газета «Время — МН», Москва:
— Спочатку — загалом про НДП. Як мені здається, єдина помилка цих хлопців, які все починали в «демократичній платформі» КПРС, — це те, що вони пішли за владною кон'юнктурою, захотівши всього і відразу. І відразу стали суперрадикалами, архілібералами, наддемократами. Тому ми, народ, їм не повірили — нашим вчорашнім комсоргам і парторгам. Якби вони пройшли реформаторський шлях у компартії до кінця — ми зараз мали б справжню соціал-демократичну партію, яка життєво необхідна пострадянському суспільству, а не ту псевдосоціал-демократичну ганьбу, яку ми маємо зараз в особі СДПУ(о). І цього я хлопцям з НДП пробачити не можу. А тут відбувається наступне. Ясно було, що «торнадо» Матвієнка стримати було неможливо, інакше воно вибухнуло б у іншому місці. Тому йому дозволили вибухнути тут, у цьому залі, крупно обкладеному ватою.
Без імені:
— Блискучим був виступ Матвієнка, просто блискучим. І Кушнарьов, і Пустовойтенко на його тлі виглядали дуже блідо. Їхні аргументи на тлі його аргументів не йдуть ні в яке порівняння — це ми чули по реакції залу, які бурхливі оплески під час доповіді Матвієнка. І я хочу погодитися з ним — він на останній прес-конференції висловив надію, що в партії все ж є здорове ядро.
Володимир СКАЧКО:
— Вперше за весь час я заповажав НДП і її лідера. За те, що він показав реальну картину з номенклатурою в Україні. Він уперше спровокував розмову і запропонував номенклатурі визначитися — якій їй бути: чесній чи нечесній. Він уперше запропонував номенклатурі вибирати між одномоментними інтересами, лизоблюдством і служінням країні на перспективу. Більше того, на перспективу самих же номенклатурників, бо не всі поїдуть і не всіх там чекають. На жаль, своя сорочка ближча до тіла, особливо, якщо вона подарована на Банковій. А щодо Матвієнка, ми бачимо ще одну трагедію чесної людини в цій країні».
... На другий день, після ночі, все пішло «як треба». Поговорили, переголосували за відкритий режим визначення кандидата — тобто, за контрольований. Не почули, звісно, голос волаючого в пустелі — «районщицю» з Черкащини Світлану Дунець, яка просто благала з трибуни: «Люди добрі, що ми робимо, ми ж Кучму дуримо — ми підтримаємо, а хто голосуватиме?!» Не почули і патріарха з квитком №1, академіка Костянтина Ситника, який простими словами викладав простий логічний висновок, що Кучма і не міг нічого в країні путнього досягнути, бо «за своєю природою, за складом інтелекту, характером, поглядами і, нарешті, діями сьогоднішній Президент не є політиком». «І не шукайте того, чого нема — Кучма був і по своїй суті залишився (конструктором і кандидатом технiчних наук) людиною, якій більше властиве задоволення від процесу, а не від наслідків. Звідси постійна метушня, яку він затіває між гілками влади, хто б їх очолював, нескінченна гра в додаткові повноваження, які після їхнього отримання зовсім не використовуються, хитання в економічних реформах. Бо це і є процес, саме це є внутрішньою суттю сьогоднішнього Президента, іншим він бути не може... Давайте, нарешті, зрозуміємо, що не кожному шапка Мономаха відповідає, не кожному вона личить, не кожний може витримати її тиск». Аргументи мудрого Костянтина Ситника про «початківця-дослідника, який ставить експерименти заради експериментів» викликали типову «реакцію натовпу на вчене слово» — був такий синдром після 17-го року... «Як вам не соромно?» — запитав пізніше у залу Володимир Філенко. З таким же успіхом він міг би звернутися до собачого весілля серед білого дня на центральній вулиці...
259 голосів з 344 отримав у свою підтримку від НДП кандидат Кучма. І просто чудово, що це трапилося після того, як Анатолій Матвієнко ставив з'їзду запитання: «Невже ви не розумієте, що підтримка НДП і інших партій, трудових колективів, зборів колгоспників — а ця хвиля прокотиться по всій країні і буде широко висвітлюватися придворними ЗМІ — необхідна тільки як тло для масштабної фальсифікації? І ви хочете в цьому брати участь?» Лідер партії, йдучи з неї, зробив все, щоб застерегти. Вже увечері в п'ятницю народ просто тільняшку на грудях рвав по телевізору: хлібом не годуй — дай Кучму! Серед народу і Ігор Франчук дуже переконливо за Кучму клопотався. І Юхим Звягільський. Ну, це зрозуміти легко: він за Кучми, щоб безвинно за грати не потрапити, встиг по світу помотатися — навіщо за нового Президента долю випробовувати? Незрозуміло тільки чому, якщо хтось не хоче на нари — вся країна повинна ще один термін провести біля параші?..
Анатолій Матвієнко просив однопартійців: «Зрозумійте, рятуючи сьогодні номенклатуру, яка зобов'язана підписуватися під Кучмою, ми знищуємо партію. При цьому у нинішньої номенклатури перспективи може не бути ніякої в будь-якому випадку, а у партії вона ще є. Я закликаю вас бути чесними політиками. У нашій країні це не важко — конкуренції, на жаль, майже ніякої».
Анатолій Матвієнко попереджав однопартійців: «Тим, кого турбує членство в партії, де є прем'єр, хто жертвує партією, допомагаючи тим самим прем'єру утриматися, хочу сказати: бажаючи всіляких успіхів Валерію Павловичу, я зовсім не впевнений, що у разі нового приходу Кучми наш прем'єр не піде «під роздачу» — хтось же повинен піти, забравши на собі багаж невдоволення владою, вантаж економічних неуспіхів і провалів. Більше того, я так само не впевнений, що таке не може статися перед виборами, як демонстрація рішучих дій Президента, якому необхідно буде списати на когось власні гріхи. І якщо хтось думає, що «кишенькова» НДП врятує Валерія Павловича від втрати прем'єрського крісла, боюся, він помиляється. Швидше навпаки. Нас усіх врятує сильна самостійна партія. А «кишенькова» доля для інших — і слава Богу! Вже сьогодні видно, що мертвою хваткою вчепившись за Президента, СДПУ(о) не випустить його, запропонувавши і членство в своїх лавах, і інші умови, від яких неможливо відмовитися... І я не впевнений, що серед тих, хто сидить у цьому залі, є багато таких, хто хотів би прислужувати «суркісам», «волковим» і тим, кого вони приведуть iз собою. А саме така перспектива може виявитися цілком реальною, якщо сьогодні партія не підніметься над хвилинними інтересами номенклатури».
Партія не піднялася. І саме в цей момент, проголосувавши за Кучму, вона вступила у співучасть у небезпечній грі під назвою «ліва загроза»: «Хто штовхає Україну до лівого реваншу? Причому тактика влади полягає в боротьбі з Є.Марчуком і «рожевим» О.Морозом шляхом активного «розкручування» ультрачервоних Н.Вітренко і П.Симоненка, з притриманням у резерві «червоного» О.Ткаченка, який готовий хоч завтра «здати» суверенітет України, зате зручний, бо не зачіпає відомих усім ділових інтересів. Висновок: чи можна розцінити інакше, як зраду України, свідомий намір вивести у другий тур пару: Кучма і хтось а-ля Лукашенко (читайте: Симоненко, Вітренко, Ткаченко) при 63% протестного електорату у Кучми? Хто відповість за таку гру і за її можливі наслідки? Якщо вже по уму, то краще ризикувати з Морозом чи з Марчуком. Боюся, головним джерелом «червоної загрози» є сьогодні не КПУ, а саме виконавча влада, очолювана Л.Кучмою, яка допустила такий стан у державі».
Демократи гідно вийшли і з залу, і з гри, котра перетворюється на злочинну. Цього ж дня вони розповсюдили «Декларацію Всеукраїнського об'єднання «Відкрита політика»:
«Ми, громадяни України, члени політичних партій і позапартійні, констатуємо, що однією з причин глибокої системної кризи, в якій перебуває Україна, є засилля тіньової криміналізованої політики, всевладдя кланів і олігархів, непідконтрольність владних інституцій структурам громадянського суспільства.
Відкидаючи штучно нав'язаний нам вибір між реставрацією тоталітаризму і розвитком за олігархічним сценарієм, ми оголошуємо про намір створити Всеукраїнське громадське об'єднання «Відкрита політика», головною метою якого вважаємо боротьбу за затвердження в Україні ідеалів моральної, соціально відповідальної, відкритої політики...
Ми бачимо наше об'єднання одним iз суб'єктів процесу створення могутньої правоцентристської партії, яка повинна об'єднати розрізнені сьогодні політичні сили державної, реформаторської, ринкової орієнтації.
Ми доручаємо створеному нами оргкомітету на чолі з президентом Інституту відкритої політики, народним депутатом України А.Матвієнком підготувати і провести найближчим часом статутний з'їзд об'єднання».
До речі, переповнений прес- центр зустрів все керівництво, котре покинуло НДП, такими щирими тривалими оплесками, яких більшість політичних діячів не удостоюються від преси жодного разу в житті. Старійшині Костянтину Ситнику аплодували окремо. І — стоячи.
