Медведєв висунув Путіна. А Путін — Медведєва. Овація

Отже, друге десятиліття Путіна триває. Утім, російський письменник Борис Акунін, відповідаючи в своєму блозі на «Эхо Москвы» на запитання, чи зміниться щось через те, що Володимир Путін відтепер буде правити країною «не з кущів, а у відкриту», відповів: «Думаю, що змінилося дуже багато чого. Після 24 вересня 2011 року Росія приречена перетворитися з країни з авторитарним управлінням (якою вона є вже дванадцятий рік) на країну з режимом довічної особистої диктатури. Найдивніше, з яким позіханням поставилося російське народонаселення до цієї вододільної події нашої історії. Але нічого. Часу усвідомити те, що сталося, тепер буде багато: довгі роки, а то й десятиліття. А закінчиться ця нова брежнєвіана, боюся, драматичніше, ніж 1991 року. З новою вас реальністю, друзі».

ЧОГО ЧЕКАТИ УКРАЇНІ?

Очевидно, з новою реальністю варто «привітати» і Україну? Але якою вона буде? До речі, як відомо, саме того дня, коли відбувся вікопомний з’їзд «Единой России», тільки по обіді, до заміської президентської резиденції в Завідово прибув Віктор Янукович. Там його зустріли водночас два російських лідера. Звісно, через такий важковаговий інформаційний привід, який кинули в інформаційний простір російські лідери в першій половині дня, переговори з Віктором Януковичем відійшли на другий план, хоча саме від них очікували сенсацій. Хоча, можливо, набагато більша сенсація відбулася напередодні візиту Віктора Януковича до Москви, коли він взяв участь у вшануванні 1000-ліття Софії Київської. Просвітництво, протистояння Дикому степові, державність, софійність, долученість до загальноєвропейського контексту на противагу... Утім, читачам «Дня», які знайомі з працями вже, на жаль, покійного філософа, автора «Дня» Сергія Борисовича Кримського, не доводиться вчергове нагадувати, що втілювала собою Софія за часів Київської Русі і доводити, що цей внутрішній зміст вона зберігає в собі до сьогодні. І саме в Софії Віктор Янукович побував напередодні візиту до Москви, що не може не видатися знаковим. «Під високими склепіннями цього храму, перед очима Богородиці Оранти і Святих Апостолів ніби спадає з душі порох буденності, змінюється перспектива бачення подій та процесів сьогодення.»

Звісно, це обов’язки офіційної особи, і цей текст, що також зрозуміло, писав не особисто Віктор Янукович, але, можливо, з огляду на ті дуже непрості умови, в яких українське керівництво опинилося сьогодні, Президент починає глибше розуміти сутність власної країни?

Про те, що означатиме ротація в російському тандемі для самої Росії, пострадянських країн загалом та України зокрема — говорять експерти «Дня».

«НА УКРАЇНСЬКЕ КЕРІВНИЦТВО ЧЕКАЮТЬ СЕРЙОЗНІ ВИПРОБУВАННЯ»

Юрій ЩЕРБАК, дипломат, документаліст, публіцист:

— Саме поняття «ротація тандему» є абсолютно ганебним з погляду будь-якої нормальної демократичної держави. Навіть найближчі співробітники і члени російського уряду не знали як вирішиться це питання. Путін і Медведєв вдвох між собою все вирішили. Це практично монархічне право на престолонаслідування, тільки у варіанті, коли вирішує не один, а двоє людей: один знову призначає себе президентом, а інший вирішує, що буде прем’єр-міністром. Вони всю країну поставили перед фактом. І вся Росія вже покірливо розуміє, що доведеться за цей варіант голосувати. Це саме по собі огидне явище, тому що ні про які вибори, вибір російського народу мова тут йти не може. Я думаю, що в Росії є дуже багато гідних кандидатів на посаду президента.

Російський істеблішмент вже поніс втрату, тому що віце-прем’єр, міністр фінансів РФ Олексій Кудрін, на якому тримається вся фінансова споруда російської держави, оголосив, що він не піде в уряд Медведєва. На мій погляд, це слушно. Саме Кудрін вважався головним кандидатом на посаду прем’єр-міністра за президента Путіна. Він гідна людина, тому, це велика втрата для російської держави. Тим більше, коли Греція сьогодні стоїть на передодні дефолту, а за нею можуть піти і Італія, і Португалія. Дуже складна і напружена фінансова ситуація в цілому світі. Сама Росія потерпає від того, що падають ціна на нафту. Зараз вони встановлені десь на рівні 80 дол. за барель, а відомо, що Росія може нормально існувати при ціні 120 дол. за барель. Зрозуміло, за такої ситуації буде не просто продовжувати період відносного процвітання, який мав місце після 2000-го року. Це все ставить глобальні виклики перед російським керівництвом. Крім того, Росія також сьогодні стоїть напередодні обов’язкового підвищення пенсійного віку. Вони навіть вже почали наводити приклад України, мовляв, як добре що Україна це зробила. Але Путін просто відтягує це питання, тому що йому абсолютно невигідно йти на посаду президента, коли російські пенсіонери проводитимуть протести.

На мій погляд, Путін буде набагато жорсткіше поводити себе по відношення до України, не тому, що Медведєв не жорсткий, а тому, що Медвєдєв намагався копіювати свого вождя і вчителя Путіна. Хотів показати себе таким собі крутим хлопцем, хоча це у нього виходило смішно, часто як пародія. Путін фактично повертається на місце, звідки він ніколи не виходив, де він буде ухвалювати самостійні рішення. Це дуже небезпечно для України і українського керівництва. Наші керманичі мали ілюзію, що Медведєв стане президентом, робили ставку на нього (їм наче зручніше мати справу з ним). Це була згубна позиція, помилковий вибір. Тепер, коли загострилися газові стосунки з Росією, вони матимуть дуже жорсткий супротив з боку Путіна, тому що Путіну для того, щоб об’єднати навколо себе виборців, потрібні будуть вороги. Він ніколи не був нашим другом, союзником, він завжди був головним супротивником України. А тепер він отримає ще і додаткові важелі у вигляді президентських повноважень. Українське керівництво чекають дуже серйозні випробування. Вони повинні інтенсифікувати європейський вектор, а головне необхідно демократизувати Україну.

США дотримуються прагматичних позицій щодо Росії. Були навіть сигнали, що Вашингтону все одно, хто буде господарем в Кремлі, їм головне, щоб продовжувалася політика «перезавантаження». В принципі, кожен грає у свою гру. Про це всі знають. В будь-якому разі їм доведеться вирішувати спірні питання: європейська ПРО, майбутнє Афганістану, іранське питання... Сьогодні Обаму в США підтримують 39% виборців, а 51% — не підтримують. Тобто, на сьогоднішній день він має мало шансів бути переобраним, а це означає, що його політика «перезавантаження» може закінчитися, до влади прийдуть республіканці. Тому, зараз, на мій погляд, Україна знову гратиме велику роль в глобальній геополітичній грі. Цінність Україні для США зростатиме, тому що європейський вектор Києва абсолютно суперечить поглядам Путіна на створення нової псевдоімперії. Її взагалі відтворити не реально, але люди, які хазяйнують сьогодні в Москві, вважають, що це можливо. Це ілюзія. Єдине, що з цього приводу може бути — ухвалення хибних рішень.

«ПОЛІТИКА РОСІЇ ЩОДО УКРАЇНИ СТАНЕ БІЛЬШ ЖОРСТКОЮ»

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка:

— Російський тандем — це єдність позицій, поглядів і стратегій. Вони обидва впродовж останніх років реалізовували російську стратегію відносно України. Якщо Путін здійснював пресинг Україну за допомогою енергоресурсів, то Медведєв оформлював політико-дипломатичний тиск на рівні двох президентів. Таким чином, політика Росії по відношенню до України була досить таки успішною. Чи зміниться вона після обрання Путіна президентом РФ? Ні, вона навпаки стане більш жорсткою. Тому що Путін завжди спирається на жорстку політику з використанням силових методів і безкомпромісне досягнення інтересів Росії, маючи величезну стратегічну перевагу над Україною. Медведєв пом’якшував цю жорсткість, даючи певні обіцянки Україні. Але після обрання Путіна президентом, гра в дуалізм з боку Медведєва закінчиться, тому матимемо достатньо жорстку фронду з боку Росії, яка намагатиметься застосовувати тиск для інкорпорації України у всілякі свої політичні сценарії. Не випадково керівник «Газпрому» Міллер заявив, що ми будемо будувати стосунки з Україною в енергетичній сфері за прикладом наших відносин з Білоруссю. Нас очікую такий собі білоруський варіант вирішення енергетичних проблем з РФ. Це, власне, приставання на умови, які висуває Росія.

Політика «перезавантаження» між США і Росією дала величезні переваги Росії. Вона виграла від такої політики. Ми бачимо, що економіка США в кризі, присутність американських інтересів в світі скорочується. Тепер пострадянський простір і особливо Україна вже не є стратегічним пріоритетом для США. Європа теж переживає кризу, і ніяк не може впоратися з фінансовою кризою: переддефолтний стан Греції, гіпернавантаження на євро... Як у Європи, так і у США фактично немає тих політичних ресурсів, які вони мали до фінансової кризи. Звісно, що США будуть декларувати цінність демократії як стратегічний пріоритет, але відносно Росії це не буде працювати. Тому, ми втрачаємо США як нашого стратегічного партнера, і навпаки, спостерігаємо поглиблення залежності від Росії. До того ж, якщо наша газотранспортна система буде вирішена по такій системі як «Белтрансгаз» (передано Росії), ми не матимемо жодних ресурсів для протистояння тиску з боку Росії.

НАЙКРАЩИЙ СЦЕНАРІЙ ДЛЯ РОСІЇ?

Лілія ШЕВЦОВА, політолог, провідний співробітник Московського центру Карнегі:

— Я думаю, що у серйозних спостерігачів, як у Москві, так і за її межами, немає жодних сумнівів у тому, що Путін нікуди не йшов, а лише поміняв Кремль на іншу резиденцію. Йому було обтяжливо в ролі голови уряду займатися дитячими садками та будівництвом доріг, і він неминуче повернеться в Кремль 2012 року й неминуче сидітиме два президентські терміни. Причини дві: логіка єдиновладдя не відпускає лідера, якщо він уже раз «засів» у Кремлі, і друга — природне розуміння самого Путіна, що в нього можуть бути серйозні неприємності, якщо він реально залишить владу.

Рішення Путіна виставити свою кандидатуру на президентські вибори означає його формальне повернення до президентства, причому на тривалий час. Це також неминуче означає поглиблення застою й деградації, що вже почалася — і системи, і суспільства. Ми прискорюємо свій шлях до неминучої системної кризи. І хоч як парадоксально це звучить, не виключено, що повернення Путіна й путінізму є найкращим сценарієм для Росії в умовах відсутності позитивніших альтернатив. Бо, скажімо, Медведєв на посаді президента означав би лише збереження ілюзій і надій на те, що цю систему можна реформувати й влада думає про народ. Прихід Путіна означає: «Нічого від влади не чекайте!».

«УСІ ПОЛІТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ РОСІЙСЬКОГО ТАНДЕМУ ВЖЕ ВИЧЕРПАНО...»

Лаурас БЕЛІНІС, політолог, Литва:

— Це рішення сигналізує про те, що своєрідна альтернатива Путіну, яку втілював собою Медведєв, по суті, була лише декорацією, за якою готувався третій прихід Путіна до влади. Таким чином, тандем Медведєв-Путін — це добре відлагоджена система збереження влади в руках одного політичного клану. Усі політичні можливості російського тандему вже вичерпані. Таким чином, подальше існування того ж політичного режиму законсервує нинішню ситуацію: не дозволить розвиватися альтернативним шляхам російської економіки, політики та соціальної сфери. Вважаю, що подальше існування тандему Медведєв-Путін, по суті, зупиняє й не дає потрібного поштовху для активнішого розвитку Росії на шляху демократії.

Щодо змін у відносинах між Росією й пострадянськими країнами... Жодних різких змін у цих відносинах не буде: ті самі проблеми, конфлікти й маневри Москви, метою яких буде бажання міцніше тримати в руках вислизаючі політичні структури пострадянського простору.

«СТАБІЛЬНІСТЬ ПУТІНА — ЦЕ СТАГНАЦІЯ»

Фолькер ВАЙКСЕЛЬ, редактор журналу Osteuropa, Німеччина:

— З самого початку передвиборної кампанії було зрозуміло, що справжнього вибору немає, й вистава, яку ми нещодавно побачили, показала, що російська еліта хоче залишитися при владі й не залишає жодного вибору для народу. Це свідчить про те, що демократії в Росії не існує, а є лише її симуляція. Той факт, що Володимир Путін усе ще популярний, не свідчить про те, що це та людина, яку б обрали люди, якби вони мали справжній вибір. Адже програма в нього та сама, що й коли він був президентом і коли він очолив уряд. За 12 років у Росії, в принципі, нічого не змінилося. За цей час лише зростала залежність від нафти, тоді як він (Путін. — Ред.) і Медведєв сказали, що вони хочуть побудувати сучасну економіку. Вони також заявляли про необхідність боротьби з корупцією. Насправді, за останні 10 років корупція дедалі зростала. Байдуже, хто на чолі уряду й хто є президентом — важливі результати. Якщо відштовхуватися від них, треба голосувати за інших людей. Але й це неможливо: адміністративна влада й партія президента все вирішили.

Прихід Путіна погано позначиться на російській політиці — жодних змін не буде. Головна проблема Росії — інфраструктура, що стає дедалі гіршою. За останні 12 років на цю проблему не знайшлося відповідей, і їх не буде. Без політичних змін, без свободи дискусій і справжніх реформ, а не лише технічної модернізації, жодних змін не буде. Ситуація дедалі погіршується, що також залежить від такого несталого чинника, як ціна на нафту, що зростала й зростатиме.

Якщо Путін стане в черговий раз президентом, це ніяк не позначиться на відносинах між Росією та ЄС, оскільки вони знаходяться в глухому куті. Уже більш як п’ять років триває дискусія про вступ Росії до СОТ. Усе без змін. Тривають розмови про так звані чотири спільні простори свободи й корпорації — без результатів. Стабільність у Росії, що є важливим гаслом Путіна, — це насправді стагнація. Відносини між Росією та ЄС не змінюватимуться: вони дедалі більше зосереджуватимуться лише на енергетичній політиці. У решті сфер не буде жодного прогресу.

«КАНДИДАТУРУ ПЕРШОЇ ОСОБИ В РОСІЇ ВИЗНАЧАЮТЬ СКЛАДНІ КУЛУАРНІ ДОМОВЛЕНОСТІ»

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст:

— Путін залишався лідером правлячої партії та прем’єр-міністром Росії, граючи, фактично, головну роль у російському політичному керівництві. З цього погляду, рішення про його балотування на посаду президента, тепер, коли він має конституційні права обіймати цю посаду, цілком логічне. Важливо в цій ситуації не те, що Володимир Путін буде знову президентом Росії, а те, що за Дмитром Медведєвим, який грав менш серйозну політичну роль у країні, зберігається посада прем’єр-міністра. Фраза, яку написав у своєму Twitter колишній голова президентської адміністрації, один із «сірих» кардиналів Кремля Олександр Волошин: «Президентами будуть обидва». Механізм призначення першої й другої особи в Росії визначається не волею якоїсь конкретної людини — Путіна чи Медведєва, а складними кулуарними домовленостями тієї групи осіб, що керує Росією з того часу, коли її президентом став Борис Єльцин. Коли свого часу ця група висунула Володимира Путіна в президенти Росії після відставки Єльцина 31 грудня 1999 року, саме ця група прийняла рішення, що Путін не балотуватиметься на третій термін, коли добігуть кінця два терміни його повноважень. Саме ці люди прийняли рішення про повернення Путіна в Кремль і про висунення Медведєва в прем’єр-міністри Росії. Тому про якісь політичні зміни говорити не варто. Ми маємо справу з абсолютно скостенілою, немобільною клановою системою. Жодних серйозних кадрових змін, по суті, не відбувається з кінця 1990-х років. Тому всі розмови про те, що рокіровка місць у російському політичному керівництві може щось змінити, мені здається, походять від людей, не здатних зрозуміти самої реальності політичної природи.

Щодо змін у відносинах між Росією та пострадянськими державами... Путін і так грав провідну роль у співпраці між Росією й іншими пострадянськими країнами в усі ці роки. Усі неприкриті маневри не дуже розумних політиків (таких, як Президент України Віктор Янукович і президент Білорусі Олександр Лукашенко) грали на протиріччях між Путіним і Медведєвим. Але між ними не було протиріч — вони є представниками одного й того ж угруповання.

«РОСІЙСЬКИЙ БІЗНЕС БУДЕ ПОВОЛІ ВИВОДИТИ ГРОШІ З КРАЇНИ»

Олесь ПІЛЕЦЬКИЙ, журналіст білоруської газети «Наша Ніва»:

— Для мене суботні події в Росії стали несподіванкою. Не стільки те, що Путін знову буде президентом (це було зрозуміло). Несподіваною виявилася саме форма передання влади, коли нинішній президент РФ Дмитро Медведєв на з’їзді партії говорить, що найідеальнішою фігурою для посади, яку обіймає наразі він сам, є саме Путін. Це виглядало, як політичний цирк. Особисто для мене неприйнятно, що в Росії одна людина буде при владі ще як мінімум два терміни. Тобто епоха Путіна триватиме ще дуже довго. На мій погляд, будь-яка влада мусить мінятися.

Позитивно, що повернення Путіна відбувається мирним шляхом. Для Росії це далеко не властиво. Мінуси такого стану речей для Росії, України, всього пострадянського простору, який дуже щільно пов’язаний з російською економікою, валютою, ми бачимо вже сьогодні. Російські фондові біржі відреагували на заяву про повернення Путіна падінням фондових ринків. Чимало економістів сходяться на тому, що прихід Путіна на президентську посаду — це застій у розвитку країни. Це не нова людина й, звісно, він може лише зміцнювати те, що було раніше. Нічого нового в динаміці російської економіки не буде, й тому російський бізнес поступово виводитиме гроші з країни.

І, певна річ, якщо говорити про політичний аспект, то і для України, і для Білорусі повернення Путіна небажане. Широко відомо, як Володимир Володимирович ставиться до України й особливо до Білорусі. Цей політик тяжіє до відтворення СРСР у якомусь новому форматі. Я думаю, що російська політика щодо моєї країни буде жорсткішою. І в особистому плані лідерам наших країн працювати з Путіним буде складніше, ніж було з Медведєвим.

«ПРИХІД ПУТІНА НЕГАТИВНО ПОЗНАЧИТЬСЯ НА ПОЛІТИЦІ «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ»

Гія НОДІЯ, голова Кавказького інституту миру, демократії й розвитку:

— Путін асоціюється з жорстким неоімперським підходом, і жодних очікувань того, що з його приходом якось зміниться російська політика, немає. У його рішенні йти на президентські вибори також немає нічого несподіваного, швидше, це кінець тих ілюзій, що стосувалися істотної зміни курсу, пов’язаного з Медведєвим. Багато хто і так вважав це ілюзією, але зараз поставлено остаточну крапку. Прихід Путіна негативно позначиться, швидше, на відносинах Росії із Заходом, оскільки політика «перезавантаження» базувалася на тій передумові, що в Росії може хоча б поступово щось змінитися.