Медвитверезників незабаром не буде?

Лише в Києві з настанням холодів до трьох діючих медвитверезників у Подільському, Московському і Дніпровському районах щодоби доставляють 50—60 любителів міцних напоїв. Але, як запевнили «День» у столичному центрі громадських зв’язків УМВС, кількість затриманих п’яних могла б бути значно більшою. Справа в тому, що до відомих установ доставляють лише найбільш «непідйомних» громадян.

Контроль за медвитверезниками, яких у державі нараховується 176, покладено на Головне управління адміністративної служби міліції МВС України. Проте, як повідомляє «Дню» генерал міліції Микола Білоконь, начальник Головного управління адміністративної служби міліції МВС, у кількох областях медвитверезники буде незабаром скорочено, в деяких перетворено на центри... медичної допомоги. Причина одна — немає достатнього фінансування цих закладів.

Як вважають у МВС, майбутні витрати на медичні центри повинна взяти на себе муніципальна влада. Правда, якщо міські власті вважатимуть, що без правоохоронних органів їм не обійтися, МВС піде на те, щоб за контрактом — для охорони установ — виділяти міліціонерів. Але... співробітники органів не підбиратимуть більше на вулицях п’яних і не відвозитимуть їх до витверезників.

Нинішній крок силового відомства не в останню чергу продиктовано тим, що минулого року в «популярних» у п’яного люду закладах було зареєстровано 130 смертельних випадків. І схоже, на це генеральським чинам МВС указали. Адже, за словами одного з високопоставлених чиновників міністерства, який побажав залишитися невідомим, журналісти могли сміливо писати: «Кожні три дні міліція вбиває людину»...

А що ж Київ? Олександр Зарубицький, начальник столичного центру громадських зв’язків УМВС повідомив «Дню», що рішення щодо трьох діючих у Києві медвитверезників поки «ніким не виносилося».

А шкода. Як свідчить практика подібних установ країн Західної Європи, центри з надання меддопомоги громадянам, що підгуляли, — заклади суспільно-корисні й навіть необхідні. А ось ставлення працюючого в них персоналу до специфічної клієнтури — разюче відрізняється від нашого «совкового».

З досвіду німецького. «Заблудлого» бюргера, неспроможного ідентифікувати ні себе, ні дійсність, поліція ввічливо («Бітте! Бітте!») супроводжує до спеціального центру. Співробітники останнього протягом трьох годин докладуть усіх зусиль, щоб встановити (ви не повірите — без мордобою!) родичів клієнта.

Якщо такі знайдуться — будь ласка, приїздіть і забирайте відпочиваюче тіло, штраф за неджентльменський стан якого прийде завтра поштою.

А якщо родичів відшукати не вдалося? Так нічого страшного! Їх на деякий час замінять працівники центру: роззують, роздягнуть (одяг — у санобробку з подальшим прасуванням), цінні речі, документи — в пластиковий кульочок, щоб — не приведи Боже! — не зникли. Громадянина, чиє здоров’я — застава процвітання всієї нації — обмиють і вкладуть на чисті простирадла. Як правило — в одно- або двомісному номері.

А ось вранці... Рахунок, бітте! За всі послуги! За «спец»-тарифом! Вартість нічлігу в тризірковому готелі просто меркне в порівнянні з цим рахунком. Раз відпочивши за казенний рахунок, бюргер до-овго ще пам’ятатиме ввічливо викладений урок.

Шанобливе ставлення до свого громадянина дорого й коштує.

№218 13.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»