Месія в музиці

На 73 му році життя помер народний артист України, лауреат Шевченківської премії, композитор зі світовим ім'ям, автор музики до гімну Криму Алемдар Караманов. Хоч як це скорботно, Алемдар Сабітович став цими днями однією з ланок у низці гуманітарних втрат людства, що пішли у вічність практично разом: Мстислав Ростропович, Кирило Лавров, Михайло Ульянов і... Алемдар Караманов, рівна їм за масштабами жертва людства в цьому ряду. Геніальний Альфред Шнітке називав свого однокурсника по Московській консерваторії генієм. Дмитро Шостакович, вражений ще студентськими роботами Караманова, вважав його «цікавим і оригінальним талантом». Тоді Алемдара називали «главою консерваторських модерністів», а в останні роки життя, незважаючи на всю світову славу, Караманов став «кримським самітником». І це легко пояснити: Алемдар Сабітович постійно був переповнений музикою, яка жила в ньому, в його душі, подібно до того, як живе вона у клавішах фортепіано. Здається, відкриєш кришку — й можна не лише почути, а й побачити, як звучить світ... Здавалося, музика для Алемдара Сабітовича виконує роль якогось найважливішого біологічного органу, що вона необхідна не тільки для його духовного життя, а й фізичного, як, наприклад, кров. Алемдар Караманов сам був музикою, матеріальним уособленням найскладніших звукових композицій, які, здавалося, весь час звучали в навколишньому просторі. Він постійно вслухувався в себе, він слухав природу, світ, фізично відчував його звукову впорядкованість, і в результаті Алемдар Сабітович рідко міг слухати радіо, він практично не ходив на концерти, як пояснювали люди, які близько його знали, щоб не забруднювати звучання світу невдалими й неталановитими гамами та симфоніями, щоб захистити душу від какофонії випадкових і штучних тембрів, щоб занурювати її лише в першородність природних симфоній. Він сам був месією музики й геніальним самітником. Його світ в останні роки життя складався лише з трьох речей: його самого, довершеної музики й Криму, який він так несамовито любив, що свого часу віддав перевагу йому перед усіма перспективами й можливостями Москви. Караманов сам був невід'ємною частиною Криму, й уявити Крим без цього самобутнього композитора важко як фізично, так іще більше психологічно...

«Автономна Республіка Крим, світова музична громадськість зазнали непоправної втрати. Пішов з життя Алемдар Сабітович Караманов — один із видатних композиторів сучасності, — говориться в траурному повідомленні Президії Верховної Ради та Ради міністрів Криму. — Митець планетарного масштабу, яскрава творча індивідуальність, А. С. Караманов зробив неоцінимий внесок у розвиток світової музичної культури, багато в чому визначив обличчя музичного класичного мистецтва останніх десятиліть...»

Це правда, й тому сьогодні це звучить якось особливо справедливо, адже хоча ці ж слова були сказані про нього й за життя, але похвальних слів було так мало й так рідко він їх чув. Він не любив похвал, мабуть, ще й тому, що він сам знав ціну своєї геніальності й розумів, як мало людей у цьому світі можуть розуміти його мистецтво, а особливо у сфері симфонічної музики, з такою глибиною, як він сам, а тому хотів чути тільки щирі оцінки й відгуки. У цьому сенсі творчість Караманова дійсно елітарна, вона яскраво позначена не просто релігійною містикою, а й релігійними відчуттями історії й суті людини, релігійною правдою.

Алемдар Сабітович народився 1934 року в Сімферополі. Після закінчення Сімферопольського музичного училища ім. П. Чайковського вступив до Московської консерваторії. Його глибокий композиторський дар почав виявляти себе вже в період навчання. Він створює чотирнадцять симфоній, дві увертюри для симфонічного оркестру, кілька фортепіанних концертів і концертів для скрипки з оркестром, кантати, велику кількість камерних творів. Повернувшись до Криму, Караманов продовжує творити, залишаючись одним зі світових лідерів у класичній симфонічній музиці, її найскладнішому й найбільш глибокому жанру. Його музичний геній уже в Криму створив такі великі полотна, як цикл симфоній під номерами 15—23, цикл з шести симфоній «Бисть» за Апокаліпсисом, цикл з чотирьох симфоній і десяти частин «Совершишася», ораторії «Стабат Матер», «Реквієм», «Меса». Його неповторним талантом позначена також музична частина кінофільмів «Звичайний фашизм» і телесеріалу «Стратегія Перемоги», музика до фільму «Любов з привілеями»...

Світова прем'єра симфонії «Совершишася», вперше виконана повністю, відбулася 13 грудня минулого року в Києві, в палаці «Україна» й стала видатною подією для всієї України й усього музичного світу («День» писав про це в №№ 218 і 221). На жаль, через проблеми зі здоров'ям автор не зміг бути на прем'єрі, але в ці Великодні дні по УТ-1 показали запис його твору, й, за словами близьких композитора, Алемдар Сабітович сказав: «Я відчув себе щасливою людиною»...

Керівники Криму заявляють: «З глибоким сумом поділяючи біль втрати з усіма, хто знав і цінив творчість Алемдара Сабітовича Караманова, кримчани низько вклоняються геніальному землякові за все, що він зробив для культури й мистецтва півострова, який він так любив. Саме від цього світлого й життєстверджуючого почуття майстра народилася чарівна музика до вистав «Фонтан любові», «Блискучий світ», «Аджимушкай», містерії «Херсонес». А.С. Караманов — автор музики Гімну Автономної Республіки Крим... Усією своєю творчістю композитор затверджував щиру й непохитну віру в те, що «життя є дух, що тільки він просвітлює й робить ланцюжок людського життя нескінченним».

Здавалося, Караманов не був обділений нагородами. За великий творчий внесок у розвиток музичного мистецтва композитор був удостоєний високого звання народного артиста України, він став лауреатом премії ім. Т.Г. Шевченка, премії Автономної Республіки Крим. Він є «Почесним кримчанином». На його честь у Криму щороку проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів. Створено добродійний фонд Алемдара Караманова. Творчості композитора присвячені глибокі наукові дослідження, десятки дипломних робіт, публіцистичних і історичних книжок і статей не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Яскраві похвальні відгуки про нього залишили найвидатніші таланти музичного мистецтва.

Примітно, що саме кримчани вивели ім'я Алемдара Караманова навіть у космос... Працівники Кримської астрономічної обсерваторії назвали астероїд, що рахувався раніше під номером 4274, ім'ям «Karamanov». У своїй творчості він досяг не лише психологічних глибин, а й космічних висот. У зв'язку з цим хочеться вірити, що пам'ять про Алемдара Караманова назавжди залишиться й у світовій, і навіть у космічній історії...

Послання нащадкам

— Караманов жив музикою й не звертав уваги на побутові труднощі. Він жив у Сімферополі в крихітній квартирі (32 метри), йому неодноразово відключали воду, світло, телефон за несплату, —розповіла «Дню» сестра композитора Севіль Крилатова. — До прем'єри «Совершишася» ми йшли разом з братом понад 40 років! За свій рахунок я переписувала ноти, ксерокопіювала партії, сама відвозила партитури музикантам...

Алемдар Сабітович писав музику до останньої хвилини свого земного життя. Недавно він закінчив оперу про Іоанна Златоуста. Це твір надзвичайної краси й гармонії... Брат ніколи не писав на замовлення, а творив за велінням своєї душі й серця, своїм духовним осяянням, як він казав, «з чистого аркуша неба». Алемдар усе життя присвятив музиці. Він творча особистість, і побут його ніколи не цікавив, але мені було боляче бачити, як важко він жив... Його музика — це послання нащадкам, у майбутнє. На жаль, твори Алемдара Сабітовича сьогодні частіше звучать за кордоном, ніж на Батьківщині. Нам належить зрозуміти, наскільки Караманов був великий і якої величезної непоправної втрати ми всі зазнали...

«День» висловлює співчуття близьким, друзям і колегам Алемдара Сабітовича Караманова.