... Міліція не допоможе!

Під стінами Верховної Ради проводилися різні акції протесту й збиралися різні люди: релігійні фанатики, члени профспілок, партійні активісти... Але так далеко народний гнів ще ніколи не заходив. Хіба що щось подібне було за часів помаранчевої революції...

Із самого ранку під стінами Ради зібралося близько чотирьох тисяч людей. «Афганці» та «чорнобильці» протестували проти ліквідації пільг 16 категоріям українських громадян. Безрезультатно простоявши кілька годин під парламентом, вони вирішили прорватися до живих депутатів. Зламали огорожу, що відділяє парламент від Маріїнського парку, проникли на територію парламенту й здійснили спробу виламати двері під’їзду, через які зазвичай проходять депутати. Терміново було посилено охорону. Проте протестувальники відчинили перші двері, проникнувши таким чином до тамбура. «Ми заблокували Верховну Раду й виноситимемо вас поодинці», — кричали розлючені люди.

У лавах народних обранців почалася паніка. Чимало нардепів поспіхом, як бувало погони, зривали з себе депутатські значки. Причому значків позбавлялися не лише представники провладних партій, а й опозиціонери (лідер «БЮТ-Батьківщина» Іван Кириленко виступав з парламентської трибуни без депутатського значка).

Утім злякалися народного гніву не всі. Депутат Кирило Куликов наважився вийти до людей. Щоправда, як вийшов, так і зайшов. А повернувся весь у холодному поту.

— Я ж офіцер, я мав вийти, — сказав Куликов журналістам, — як людина військова попросив мітингувальників на два кроки відійти від входу до парламенту. Я пояснив їм, що в цій ситуації «Беркут» постраждав найбільше — «Беркут» не ухвалює законів, їх ухвалюють у сесійній залі. Я сказав їм, що люди просто виконують наказ, — вони мали мене зрозуміти».

Ще одним сміливцем виявився лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. За його словами, між депутатами та протестувальниками відбулася «досить складна, емоційна й подеколи навіть чоловіча розмова». Насправді розмова вийшла більше ніж «чоловічою». На адресу Єфремова лунала нецензурна лексика. А коли депутат йшов «живим коридором» убік Маріїнського парку, один з учасників акції протесту облив Єфремова водою, а решта, побачивши це, почали плювати депутатові в спину.

У результаті таких більш ніж радикальних дій «афганці» та «чорнобильці» таки добилися свого. Було ухвалено рішення відкласти ухвалення закону в цілому до узгодження його тексту з громадськими організаціями. Робочу групу, що має порозумітися з «афганцями» та «чорнобильцями», очолить віце-прем’єр Сергій Тігіпко.

Напевно, в уряді Азарова Сергія Леонідовича випробовують на міцність. Але йому, як то кажуть, не звикати — після «пенсійної реформи» жодні пільговики не страшні. Навіть такі агресивні.

Викликаючи на себе вогонь обурення спочатку студентів, потім підприємців, а також пенсіонерів, пільговиків, і, врешті-решт, громадян, які просто вважають за потрібне відзначати 20-річчя незалежності своєї держави, у владних коридорах, здається, забули про зовнішньополітичний чинник. Він наразі не найкращий.

...А замість «тилу» всередині країни — внутрішній «фронт».

«День» поцікавився, як соціологи оцінюють бурхливі події під Верховною Радою.

КОМЕНТАРI

Юрій САЄНКО, доктор економічних наук, завідувач відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН України:

— Українська ментальність багато століть реалізовувалася в тому, що ми були людьми, які вибирали. Старосту, гетьмана, навіть попа й дяка. І над цим споконвічним влада знущається всі роки незалежності. От у чому трагедія. Звичайно, терпець увірветься. Тому рано чи пізно все вибухне. Але соціологія не здатна точно зафіксувати ці явища. Так, перед 2004 роком ми мали 8—9 % протестного потенціалу. Швидше, це відчуває журналістика.

Багато років я займався питанням рівня життя та соціальними проблемами. Я дуже добре знаю цю сферу. Влада несвідома наслідків своїх рішень. Вона ріже по середніх значеннях. Хоча пільговиків, пенсіонерів, інвалідів треба розрізняти за категоріями. Наприклад, ті, що живуть у селі, відрізняються від тих, що живуть у місті. А тут усіх — під одну косу. До скасування пільг треба готуватися, проводити серйозні економічні, соціально-економічні та соціологічні дослідження. Це надзвичайно складний процес. До того ж суспільство не довіряє державі. Влітку я був на нараді в Тігіпка, все це бачив і чув. Коли я почав говорити про те, що має бути зроблено, верховенці сказали: «Що ви починаєте філософію розводити...» Тобто ці зміни розроблялися некваліфіковано.

Ірина БЕКЕШКІНА, соціолог, голова фонду «Демократичні ініціативи»:

— Олександр Єфремов після спілкування з афганцями, чорнобильцями сказав, що «подобається нам це чи ні, але у будь-якому разі з людьми треба домовлятися». У мене питання: невже треба було штурмувати Верховну Раду, щоб дійти до висновку, що з людьми треба розмовляти? Влада постійно наступає на одні й ті ж самі граблі. Так само було і з Податковим майданом: спочатку не хотіли домовлятися, а потім довелося. Я не можу сказати, що в Україні відсутні механізми діалогу влади з громадянами. І у афганців, і у чорнобильців є громадські організації, з якими можна розмовляти. Але, на жаль, у нас громадян починають серйозно сприймати лише тоді, коли вони збираються на Майдан і йдуть штурмувати парламент.

Соціальні наслідки можуть бути серйозними. Цілком очевидно, що в держави немає грошей на виплату всіх цих пільг. Це правда. Саме цим і викликане рішення їх скоротити. Адже у нас довгі роки нормою була політика популізму, особливо перед виборами, коли обіцяли все, що завгодно, а потім все це не виконували. Але будь-який діалог не сприйматиметься, якщо влада не почне із себе. Високопосадові особи повинні вийти й сказати людям: все, ми скасували собі всі пільги, тепер можна розмовляти. Без цього будь-яка розмова неможлива.

Щодо пільг справді треба навести лад. Про це багато говорили. А зараз розвели руками і сказали людям: грошей немає. Але ж вони бачать, які пільги мають ті ж таки депутати (цього року по 35 тис. грн. плюс безкоштовне лікування). Це обурення буде наростати. Влада цього не розуміє. У них не спрацьовує інстинкт самозбереження. Це якась патологічна жадібність, специфічний спосіб мислення. Так не може тривати далі.