Мій роман з Арістотелем

Отже, з досвіду видно, що всяка держава є певне об’єднання, а будь-яке об’єднання утворюється для певного щастя, адже всі діють заради того, що вважається достойним життям, тож, вочевидь, усі об’єднання прямують (у своїй діяльності) до певного щастя. До найбільшого й найвищого з-поміж усіх благ, власне, прямує те об’єднання, що є найголовнішим і охоплює решту об’єднань. Саме воно називається державою або політичним об’єднанням. (Арістотель, «Політика», пер. з давньогрецької, К.: Основи, 2005).

Що може зосередити людську істоту на філософських істинах, як не прагнення піднятися над суспільною буденністю з відтінком параної й збагнути хоча б якісь правила української політичної гри, до якої ти інтегрований через інформаційну лавину, що пронизує кожну клітину твого мозку? Приводом, як правило, стають особисті прикрощі. Чим більша прикрість — тим глибше тебе затягує філософський вир. І ти вже не вдовольняєшся банальним: «Що робити? Хто винен? Чому це трапилося зі мною?». Ти прагнеш аналізу. Якщо аналізу прагнеш ти, а не лікарі, значить прикрість, яка трапилася, не глобальна навіть у твоєму приватновласницькому масштабі. Моя нинішня прикрість — розірваний литковий м’яз, наслідок — гіпс, милиці терміном до одного місяця. Цьому передувало кілька речей: психологічне напруження, пов’язане з основною роботою, щиро висловлене (й, вочевидь, запрограмоване) бажання відлежатися у вихідні, й тренування з кікбоксингу, де мій боковий удар ногою був виконаний технічно правильно, але занадто пристрасно. Це сталося в п’ятницю.

Я не скористалася порадою лікаря спортклубу негайно зробити рентгенівський знімок травмованої ноги, не звернулася по допомогу до рідних і близьких, і, як уперта українська жінка, затято керувала автомобілем у прагненні дістатися дому. Було боляче.

У суботу мене все ж відвезли в клініку «Борис». На моє несміливе запитання: «Чи не обійдеться ця симуляція парою тижнів замість одного місяця», симпатичний травматолог, буденно позбавляючи рухомості мою праву ногу, ховаючи іронічну посмішку у вустах, відповів: «Торг тут недоречний». Мені видали милиці. Було смішно й сумно водночас.

Отже, моєму прагненню відлежатися ніщо не заважало. Усі роз’їхалися у своїх вихідних справах. Простір належав мені. У такі миті я чітко усвідомлюю, що мала на увазі Вірджінія Вулф, називаючи простір власним. І хто дорікне, що ти ледащо й марнуєш відведені тобі земні години, не приносячи користі суспільству, рідним і близьким, коли гіпс на нозі, а милиці біля дивана здатні відповісти будь-кому? А головне — твоє сумління — анішелесть. Спочиває.

Вам доводилося у вихідний день повалятися в ліжку з філософом? Ні, не з кандидатом чи доктором філософських наук, а з давнім філософом, із тим, хто залишив після себе найцікавіше — свої тексти, кого можна любити, не розраховуючи на взаємність, із ким не зв’язуєшся жодними зобов’язаннями, перед ким не треба виправдовуватися, коли закохаєшся в іншого. Я маю таємний роман з Арістотелем. Уже кілька років. Його «Політика» дала відповіді на більшість моїх запитань.

Я зрозуміла, що політики Древньої Греції не різняться від своїх українських колег, адже в політиці основні дійові особи — люди. А люди — вони в Стародавній Греції, в Україні просто люди зі своїми вадами, комплексами й дрібними споживацькими інтересами.

З усвідомлення цього варто почати, аби виробити певний скептицизм до довготривалого українського серіалу, який повторюють багато разів на день на різних каналах, і де не залишилося жодного цікавого персонажа, поваги до режисера цього дійства й уже не цікавить фінал. Ми стали спостерігачами. Це не менш цікаво. Далі буде... Дякувати Чемпіонату світу з футболу за нагадування, що ми здатні бути вболівальниками.

Але ж вихіДНІ — вони і в Греції вихіДНІ. І не варто інтегруватися в чужу гру понад силу, як не варто занадто пристрасно гамселити по боксерській груші. Наслідки відомі. Хоча може трапитися нагода дати спочинок сумлінню (хто його має) й повалятися в ліжку з філософом у власному просторі.

Тож «будь-яке об’єднання утворюється для певного щастя, адже всі діють заради того, що вважається достойним життям».

Живіть достойно.

Ходіть на двох.

Читайте стародавніх.

Хай буде добрим новий ДЕНЬ.

видавництва «Основи»