Мовою Анатолія Шекери

Вісім років як перестало битися серце цього чудового хореографа. Сьогодні майстра пам’ятають численні любителі балету, а його творчу естафету продовжують учні та послідовники. Постановки Анатолія Федоровича традиційно проходять з аншлагами, що в черговий раз підтвердили повні зали Національної опери (в усі чотири фестивальні дні, присвячені пам’яті Анатолія Шекери, на підходах до театру питали зайвих квитків). Так було на казково-ліричному «Лебединому озері», поетично-драматичному «Ромео і Джульєтті», героїко-епічному «Спартаку» і пристрасно-витонченому «Болеро». Ці балети засвідчили, наскільки різнобічно-талановитим був Анатолій Шекера. Він умів бережно ставитися до класики, створюючи власну балетну мову. У його постановках глядачі сміються і плачуть, дослухаючись до кожної сцени, співпереживаючи героям. У Шекери був дар створювати масштабні вистави, при чому так звана «масовка» у балетмейстера ніколи не була просто натовпом, вона відіграє саме ту роль, яку поставив перед танцюристами хореограф. У виставах Анатолія Федоровича завжди грають соло тільки кращі з кращих артистів, демонструючи не тільки віртуозне володіння танцювальною технікою, а й і свою драматичну майстерність, передаючи мовою пластики і танцю найвитонченіші людські почуття. Мабуть, тому шекерівскім виставам не підвладний час, вони хвилюють серця глядачів, а артисти виборюють почесне право виступати в балетах Анатолія Федоровича.

Сьогодні виросло кілька поколінь танцівників і хореографів, які пройшли майстер-клас Шекери. Символічно, що на гала-концерті — закритті фестивалю — було виконано його легендарне «Болеро», а також сцени і фрагменти з постановок, створені учнями Анатолія Федоровича і тими, хто вважає його своїм учителем.

За словами гендиректора Національної опери Петра Чуприни, «феномен цього українського хореографа ще мають вивчати і аналізувати театрознавці й критики. Балетна творчість Анатолія Шекери уславила нашу країну й українську хореографічну школу. Він стоїть в одному ряду з такими майстрами, як Петіпа, Баланчин, Бежар, Григорович; зберігаючи класичні традиції, Шекера шукав і знаходив свою виразну мову в танці. Завдяки Анатолію Федоровичу була створена балетна трупа Національної опери (багато років він був головним балетмейстером Київського театру опери і балету), яка по праву вважається кращою в Україні. Його балети прикрашають афіши не тільки нашого колективу, а й багатьох країн світу, зокрема, Хорватії, Туреччини, Македонії».

Завдяки подвижництву вдови Анатолія Шекери, у минулому прекрасної балерини, а нині чудового педагога Елеонори Стебляк, постановки Анатолія Федоровича продовжують тішити публіку; кілька поколінь артистів відточують свою майстерність, беручи участь в його виставах. Цього року лауреатом Балетного фестивалю ім. А. Шекери став соліст Національної опери Максим Мотков. Отримуючи нагороду, він сказав: «Я щасливий, що не тільки особисто знав Анатолія Федоровича, але мені пощастило працювати разом із ним. Він умів захопити і запалити творчістю всіх артистів трупи, розпізнати талант, не боявся експериментувати, доручаючи молоді найскладніші драматичні партії».

Сьогодні балетну трупу Національної опери очолює учень Шекери — Віктор Яременко, який наголосив: «Ми продовжуємо традиції, закладені Анатолієм Федоровичем». На гала-концерті були представлені різні постановки безпосередніх учнів майстра танцю і тих, хто сьогодні продовжує працювати, будуючи великий сучасний балетний дім, продемонструвавши публіці свої творчі пошуки й знахідки, а саме: Вадим Писарєв, Алла Рубіна, Дмитро Клявін, Віктор Литвинов, Ондрей Шотт, Аніко Рехвіашвілі, Сергій Бондур і Віктор Яременко. Вечір подарував глядачам зустріч із чудовими танцівниками з Києва і Донецька: Оленою Філіп’євою, Сергієм Сидорським, Максимом Мотковим, Тетяною Льозовою, Юрієм Кекало, Ганною Дорош, Максимом Чепіком, Миколою Міхеєвим, Ганною Філатовою, Костянтином Пожарницьким, Ігорем Буличовим, Олександром Шаповалом, Андрієм Гурою таі ін.