«Моя тривога»

«Шановні пані та панове!

Сьогодні українська влада зайшла в глухий кут, з якого не бачить реального виходу. Всі гілки, всі структури влади знаходяться в глибокій політичній кризі, розпочалася відкрита війна за посадові крісла на владному олімпі.

Україні загрожує небезпека втрати управління країною, що неминуче призведе до беззаконня і хаосу.

У цей непростий для українського народу час ви, політики, повинні визнати, що самі створили таку критичну ситуацію.

Осліплені боротьбою за владу, ви не чуєте одне одного, ігноруєте інтереси і вимоги людей. Ви не хочете порозумітися між собою, дослухатись до порад і рекомендацій тверезих і незаангажованих політиків, журналістів, вчених, представників літературно-художньої інтелігенції.

Особливу відповідальність за нинішній безлад в Україні несе «помаранчеве» угруповання влади, хоч не лише воно.

Ви підняли народ на Майдан, пообіцяли створити демократичну і ефективну владу, забезпечити достойне життя людям. Нічого з цього не вийшло, бо ви виявилися нездатними до великої роботи.

Ви організували дострокові парламентські вибори, порушивши для цього Конституцію України, мотивуючи такий крок інтересами нації. Після цього стало ще гірше. Парламент перетворився в арену політичних боїв, практично припинив виконувати свої конституційні повноваження, став всеукраїнським посміховиськом.

Ви обіцяли завершити політичну реформу, змінити на краще судочинство, поставити українських олігархів в рамки закону, подолати корупцію. Відкрити владу для народу.

І з цього також нічого не вийшло, бо ви думаєте в основному про себе, про власні інтереси. У вас гіпертрофовані амбіції, а тому ви приречені лише боротися за їх досягнення і забуваєте, що влада утворюється для забезпечення інтересів народу, авторитету країни, її економічної могутності, активної участі у світових процесах. Влада несе найбільшу відповідальність за створення комфортного життя людям, за завтрашній день, кожної людини і України в цілому.

До якої б політичної еквілібристики ви не вдавалися, реальні справи на всіх фронтах погані й дуже погані.

Не можу уявити, що ви цього не бачите, бо це вже й діти розуміють.

А якщо бачите, то чому не об’єднуєте зусиль для того, щоб вивести Україну, її народ з неймовірно складної ситуації? Адже подібні складнощі переживали й переживають інші країни. В таких умовах всі гілки влади, всі лідери (і коаліції, й опозиції) об’єднуються і виступають єдиним фронтом, бо думають про державу, про народ.

Ви ж навіть в коаліції, яку разом створювали, робили гучні заяви, не можете домовитись, бо президентське крісло для вас важливіше інтересів народу. Це настільки очевидно, що виступи і заяви ваші виглядають просто комічно.

А що ж опозиція? Тішиться невдачами коаліції, прагне будь- яким способом швидко взяти владу. І вся ця політична метушня перекривається словесним галасом про народне щастя. Ви ж уже були при владі й на власному досвіді переконалися, яку негативну роль відіграє агресивність опозиції. Чому ж не робите висновків? Дуже влади хочеться! А як же бути з народом? Знову підкупи і обман, знову обіцянки і популізм.

Погано, коли торгують програмними принципами заради крісел, коли готові йти на союз з вчорашніми непримиренними опонентами, коли на перший план ставляться корпоративні інтереси, жадоба грошей і влади.

А що ж робити в такій ситуації Україні? Що ж думає робити правляча еліта? І чи є в неї реальний план виходу з політичної кризи?

Запитання резонні. Адже все, що ви робили до цього часу не принесло позитивних наслідків. Чи є у нас, окрім війни в середині коаліції якийсь план мирного будівництва? Єдина обґрунтована програма внутрішньої та зовнішньої політики?

Я не раз звертався до Президента України, рекомендував йому визначитись — з ким він? Закликав реально допомогти урядові виконувати повноваження, очолити демократичні сили, позбавитись працівників, які створюють конфронтацію в демократичному таборі, ведуть себе не достойно.

З усього видно, що В.А. Ющенку більш до душі рекомендації «любих друзів», які з часом стають «лютими друзями», компрометують Президента України, принижують його честь і гідність.

Я наголошував, що сучасні завдання можна вирішити з допомогою освічених і культурних людей, що потрібно усунути з влади лавочників і комерсантів. Для яких влада найбільш прибутковий бізнес, і які меркантильний підхід перенесли в політику, зробивши її торговим домом, де все, в т.ч. посади, продається і купується.

Нація не може жити й успішно розвиватися, коли вона не має чіткої духовної платформи, сформованого на основі фактів історично- культурного середовища, де не надається належної уваги патріотичному вихованню людей. Без цього ми не зможемо подолати успадковану войовничу ідеологію, духовні непримиренності. Висунути спільні цілі для всіх громадян, які живуть на Заході, і на Сході України. Окреме принципове питання — формування інформаційно-ідеологічного простору. Як у середині країни, так і за її межами. Слід визнати, що продуманої концепції в цій важливій справі в нас не існує.

У цьому році я лікувався в Карлових Варах і мав можливість систематично переглядати російські телеканали на закордон. Всі вони мають, звичайно, власний почерк, але об’єднані єдиною філософією показу величного історичного минулого Росії (не уникають драматичного показу величних сторінок, але дають їм пояснення) й успіхів, перспектив сучасної Росії. Можу засвідчити, що такі телепередачі переконують. Так само, ще рельєфніше працюють російські журналісти і на внутрішнє споживання, виокремлюючи Україну. Щодо нас, то тут в основному негатив, який активно тиражує частина політиків і засобів масової інформації в Україні. В захваті політичної боротьби вони паплюжать власну землю і власну хату.

Дивився я і передачі з України на закордон. Окрім внутрішнього протесту вони нічого не викликають, бо України, її історії, її великих постатей там не має. Є примітивна боротьба за владу в комічно-карикатурному викладі, політична криза, конфлікт між Президентом і прем’єр-міністром, глибоке непорозуміння в парламенті.

Ті запитання, які мені ставили люди з інших країн свідчать, що в них формується негативний образ України.

Вікторе Андрійовичу, я підтримую ваші зусилля щодо відродження трагічних сторінок української історії (репресії, голодомор і т.п.). Але все це має бути доповнене позитивом. Та й сам негатив повинен давати оптимістичний витік у молоде суспільство, не породжувати ворогів і ненависті. Наберіться терпіння і послухайте хоч інформаційні програми провідних телеканалів України і ви переконаєтеся, що наша багатоманітна Свобода слова характеризується однобокістю і ніякого патріотичного стрижня тут не існує. Як правило, перша половина передач це повідомлення МВС і Міністерства надзвичайних ситуацій, а друга — боротьба за владу з живописними картинками. І не менш інтелектуальними висловлюваннями.

У вашій команді, Вікторе Андрійовичу, не має освічених переконаних працівників з цих проблем. Вони також борються за владу, закрили до вас дорогу навіть метром української культури і незаангажованим політикам, лякають наступними президентськими виборами. З досвіду знаю, що це впливає і вони майстерно використовують нинішню ситуацію. Не думаю, що їх справді тривожить доля України. В цій справі має бути всеохоплююча програма, яку будуть здійснювати підготовлені люди, які люблять Україну, а не її багатства. Огляніться навколо і ви переконаєтесь, що я маю рацію.

Гласність, свободу слова не можна тлумачити як вседозволеність, що робить їх своєрідною каналізаційною трубою, через яку виносяться всі політичні нечистоти, політичні чвари, інтриги, гучні скандали, делікатні питання честі та совісті посадовців.

Дивно, але ще ніхто навіть не почервонів від сорому. А підстав багато.

Роблю висновок: Президент України не готовий прийняти мої та iншi конструктивнi пропозиції. Він навіть не хоче їх обговорювати. А влади в Українi практично не iснує, влади, яку поважав би народ. Посадовцi та бiзнесмени живуть як хочуть, а переважна бiльшiсть людей — як можуть.

Не готова стати на шлях порозуміння, конструктивних дій ні коаліція, ні опозиція. Вони зайшли в політичний клінч і не можуть стати на шлях співпраці.

А всі разом кожен виконуючи лише свої конституційні повноваження, не здатні діяти в інтересах українського народу.

Гадаю, єдине що сьогодні ще може зробити правляча еліта (Президент, Уряд, Верховна рада) підготувати законодавчий документ для нової влади, започаткувати поступову зміну бізнес-еліт на справжніх політиків-патріотів, здатних вивести Україну на шлях прогресу, забезпечити її стабільний розвиток.

Що мається на увазі конкретно?

Перш за все потрібно набратися відповідальності й політичної логістики й докорінно змінити виборчу систему, прийняти нові закони про вибори президента України і народних депутатів України. У законі про вибори президента України стержневе положення: президент — глава держави і не має жодних повноважень виконавчої влади, не може зупинити виконавські рішення уряду.

Слід перейти до відкритих партійних списків при обранні народних депутатів України і відновити мажоритарну систему при виборах місцевих органів влади.

Нині діючі закони ставлять суддів в умови безвідповідальності перед суспільством, створюють передумови для корупції. З цим миритися не можна. Нині діюча система виборів скомпрометувала себе, бо суспільство в цілому не авторитетні та безликі партії, відсутні справжні інститути громадянського суспільства, залишки войовничої ідеології, духовне протистояння є непереборними і з цим слід рахуватися.

Необхідно внести відповідні зміни до чинної Конституції України, взявши за основу парламентсько-президентську форму правління, щоб у майбутньому кожна гілка влади мала чітко визначені повноваження, щоб уникнути існування багатьох центрів виконавчої влади. Такий підхід створить базу для порозуміння, для припинення війни Президента з Урядом.

І останнє. Якщо ви служите українському народові, то повинні твердо стати на шлях Європейського вибору, зрозуміти, що це єдиний вірний курс України до Миру й Демократії. Це гарантія її незалежності, її державності. Зробіть все можливе й неможливе для налагодження партнерських стосунків з сусідами і перш за все з Росією, гострі стосунки з якою можуть стати найбільшою небезпекою для України, для злагоди і порозуміння між всіма регіонами держави.

Сподіваюсь, що ви дослухаєтесь до моїх слів, до моєї тривоги, яку переконаний поділяють мільйони українських людей.