«Моя задрипана Європа»

Таку назву має стаття, опублікована позавчора на сайті gazeta.lviv.ua. У ній мальовничо розповідається про «чарівність» львівського побуту. «Ще день- два — і наш смітник почне тхнути, отруюючи життя мешканців декількох будинків... З початком снігопадів машина ще жодного разу не забирала відходів... Двірників не побачиш. Мабуть, у житлово-комунальній конторі чекають на сморід у центрі міста... Вулиці лежать обледенілі, засипані снігами, зі свіжими «вибоїнами». Учора на одній із центральних вулиць через крижані горби в мене ледве не вирвалось із рук кермо автомобіля...», — пише її автор.

Утім, ситуація в Києві навряд чи суттєво відрізняється від львівської. Наприклад, цей знімок було зроблено вчора на вулиці Пушкінській. Подібні пейзажі киянам звичні — все це ми спостерігаємо вже не першу зиму. До того ж зовсім не по-європейськи «ароматні» столичні під’їзди та ліфти в багатоповерхівках. Нормою стала відсутність по кілька місяців гарячої води, і нікого вже не дивують ледь теплі батареї в люті морози. Все це, схоже, не дуже непокоїть міську владу. Зате в киян періодично здають нерви, що обертається масовими акціями протесту. Одна з них відбулася вчора під стінами міськадміністрації (див. стор."Панорама дня"). Очевидно, що лише виплеск емоцій не дуже сприятиме вирішенню безлічі комунальних проблем, що нагромаджувалися роками. Але водночас вирішувати їх можна. Про досвід боротьби з комунальним терором читайте далі...