Мрія
Значить, так. Приходимо до влади. Уряд набираємо з молодих та освічених, із тих, хто в нашому політичному багні навіть мізинцем не заляпався. Не вистачає своїх — беремо з-за кордону. Гарантуємо недоторканність.
Створюємо антикорупційне бюро. Принцип набору — див. вище. Підпорядковуються тільки президенту. Зарплати мають захмарні, повноваження — надзвичайні. Переодягаються у бізнесменів-хабародавців, приходять до чиновників, пропонують відкати за той чи той підпис на тому чи тому папірці. Хто бере — заарештовується у прямому ефірі, байдуже, міністр він чи начальник жеку. Судові процеси — гучні і гласні. Конфісковане майно — на доброчинність або в розпорядження того ж таки бюро.
Всю міліцію розпускаємо (ДАІ і податкову поліцію — безповоротно), натомість набираємо молодих людей у меншому числі (у крупних містах — з обов’язковим знанням англійської), на набагато більші зарплати. Одягаємо їх у гарну зручну форму, надаємо їм різного роду пільги й нове обладнання. Відділки будуємо зі скляними стінами, так, щоб з вулиці можна було б побачити все, що в тій поліції відбувається.
80% дозволів, обмежень та перевірок на всі види діяльності, від відкриття магазину солодощів до створення політичної партії, скасовуємо. Решту документації — у єдине вікно в електронному вигляді. 5 хвилин — зареєстрував бізнес по інтернету. 10 хвилин — створив партію або будь-яку іншу організацію. 15 — 20 хвилин — отримав права, розмитнив автомобіль тощо.
Усе, що лишається у власності держави, від заводів до залізниць — продаємо на відкритих і чесних аукціонах. Іноземний покупець чи свій — байдуже. Хто більше заплатив, той і купив. Уклінних прохачів за «хороших людей» посилаємо... далеко. Отримані від аукціонів гроші — на дороги, лікарні, школи, музеї і в Крим (про це трохи нижче).
Культурі даємо гарні закони, причому такі, що працюють. Усі меценатські гроші звільняємо від податків. Будівлі театрів, за винятком Національного імені Франка та Національної опери, передаємо приватним антрепренерам за американським принципом: ніякої постійної трупи, під кожний новий спектакль — новий склад акторів. Книговидавництву і кіну — особливе сприяння.
У Криму робимо найвищі в Україні пенсії та оголошуємо особливу економічну зону. У Севастополі робимо найвищі пенсії у Криму і цілеспрямовано вкладаємо гроші у перетворення міста на курорт найвищого класу. Будуємо нові готелі, заохочуємо всіх до бізнесу, залучаємо в першу чергу західних інвесторів, перетворюємо місто на вітрину країни. Якщо не Ніцца, то Анталія має нервово курити в коридорі.
Усю соціалку переводимо на систему страхування. Вищу освіту робимо платною, однак зберігаємо у вишах стипендіальні фонди, які надаватимуть бюджетні місця за конкурсом, за чіткими критеріями (виняток — демобілізовані військові з контрактної добровільної армії, це буде чи не єдина пільгова категорія). Єдина система тестування, ті ж самі перевірки антикорупційного бюро, максимальне самоврядування для університетів.
Результатом же стане те, що через 6—7 років розмови про поділ країни на схід та захід чи про мову сприйматимуться як справа минулого, а наявність партій регіонів (комуністів) у політиці або російського флоту у Криму — як безглуздий анахронізм. І на рівні анекдоту звучатимуть балачки про те, чи потрібні нам НАТО і ЄС — нас самих туди охоче запросять.
Зробити це набагато простіше, ніж здається.
Розмріявся.
