«Ми пережили український Голодомор як свою власну трагедію»

За кілька днів до початку Меморіального тижня в Україні у єреванському видавництві «Аїрі» вийшла друком книга Станіслава Кульчицького «Почему ОН НАС уничтожал?». Її було перекладено вірменською мовою. Про це «Дню» розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України у Вірменії Олександр Божко.

За його словами, ідею перекладу цієї книги з Бібліотеки «Дня» мовами інших держав висловила головний редактор видання Лариса Івшина. Це сталося за два роки до появи книги вірменською мовою.

Книга, що вийшла у єреванському видавництві, є другим іншомовним виданням праці Станіслава Кульчицького. До цього її було перекладено румунською мовою за сприяння посольства України в Румунії.

А ініціатива перекласти книгу вірменською належить перекладачу української літератури Феліксу Бахчиняну. Українська трагедія близька вірменській громадськості. Цей народ теж має трагічну сторінку у своїй історії: з 1915 по 1918 роки турками було вбито близько півтора мільйона вірмен Османської імперії.

— Можна провести паралелі між українським Голодомором 1932—1933 років та вірменським геноцидом 1915 року, — стверджує Фелікс Бахчинян. — І як десятки країн світу прийняли факт вірменського геноциду, так само ці країни повинні визнати Голодомор в Україні геноцидом українського народу. Звичайно, жахи сталінізму, голод пережили й інші народи, але Голодомор в Україні був особливим явищем на території радянської імперії. Водночас українці також повинні не забувати тих європейців, які свого часу заступилися за них. Зокрема, лауреата Нобелівської премії, найбільшого гуманіста ХХ століття норвежця Фрітьофа Нансена, який під час першого голоду 1921—1923 років пожертвував для українців свою Нобелівську премію.*

Книга Станіслава Кульчицького у перекладі Фелікса Бахчиняна — це ще один крок до розуміння української трагедії у світі і, зокрема, на пострадянському просторі. Як слушно зауважує перекладач, «у Радянському Союзі ми вивчали не історію народів СРСР, хоча так називався підручник, а історію Росії. Тому населення колишніх радянських республік дуже мало знає одне про одного. Але після того, як українці почали «відкривати» ці трагічні сторінки своєї історії, минулого року, наприкінці листопада, у Вірменії теж відбулося вшанування пам’яті жертв Голодомору. Ми це пережили як свою власну трагедію».

Видання книги «Почему ОН НАС уничтожал?» вірменською мовою стало можливим завдяки фінансовій підтримці президента компанії «Мікмітал» Вагана Гарутюняна. Передмову до єреванського видання написав автор книги Станіслав Кульчицький. На його думку, вірмени, українці та євреї — це три народи, які зазнали колосальних втрат у такий короткий період часу. Трагедії цих народів різні, але їхнє порівняння допомагає глибше зрозуміти кожну. І переклад книги «Почему ОН НАС уничтожал?» — крок саме в цьому напрямку.

P.S. Книга «Почему ОН НАС уничтожал» відомого історика Станіслава Кульчицького була видана 2007 року в рамках проекту «Бібліотека газети «День». Сьогодні це видання, як і книга «День і вічність Джеймса Мейса», потребує перевидання українською мовою. Якщо ви бажаєте долучитися до перевидання книг, звертайтеся за електронною адресою [email protected].

* ДОВIДКА «Дня»

Фрітьоф Нансен — норвезький мандрівник, океанограф, біолог, громадський діяч. У кінці січня 1923 року Нансен приїздив до Харкова, щоб погодити з урядом УРСР план боротьби з наслідками голоду і надати допомогу республіці у важкий час. Він зустрічався з керівниками українського уряду Г. Петровським і Х. Раковським. На думку Нансена, необхідно було першочергово надати допомогу потерпілим від голоду, а також допомагати селянам відбудувати своє господарство, студентам — продовжувати навчання, вчителям — вести педагогічну практику, сприяти підвищенню культурного рівня країни та навчити європейські держави взаємної довіри. Створений ним Фонд Нансена становив 250 000 золотих рублів. За ці кошти до України переводилася велика кількість сільгосптехніки, дієтичних харчових продуктів. Місія Нансена заснувала багато дитячих будинків, зокрема і в Харкові. Усі вони називалися однаково «Дитячий будинок ім. Нансена». Також на гроші Фонду Нансена в Україні було засновано два дослідні господарства.