Мирослав ПОПОВИЧ: Нормальною є боротьба політичних тенденцій, а не гілок влади

2. Як позначиться питання щодо двопалатного парламенту на процесі формування єдиної політичної нації? Чи не існує загрози федералізації?

3. Чи дозволяє рівень розвитку традицій усвідомленого i раціонального вибору в Україні вирішувати важливі питання шляхом референдуму?

1 — Я думаю, що рішення Конституційного суду є великою перемогою демократії. Сама по собі ситуація боротьби двох гілок влади завжди є ненормальною, хоч би на чиєму боці в той чи інший момент була істина. Нормальною є ситуація боротьби політичних тенденцій, навіть якщо одна переважає на боці президентської адміністрації, а друга — на боці парламенту. Наприклад, у США майже ніколи не буває так, щоб демократ був президентом і демократи мали більшість у Конгресі. І це не є приводом для боротьби двох гілок влади, це є ситуація, яка вимагає рівноваги, причому суд завжди відіграє велику роль у досягненні цієї рівноваги. Ми сьогодні маємо безпрецедентний в історії України випадок, коли така дестабілізація, пов’язана із загостренням боротьби двох гілок влади, була нормалізована завдяки втручанню Конституційного суду. Прийняте рішення ми ще будемо відчувати як реальне політичне тло нашого розвитку надалі. Бо тепер склалося відчуття, що Президент може бути повним господарем країни — це ненормально. Я маю на увазі не персоналії, скажімо, конкретно Леоніда Даниловича Кучму, а саме ситуацію в країні. Особливо на тлі посилення авторитарних тенденцій у посткомуністичних країнах постанова Конституційного суду є перемогою, що породжує надію.

2 Щодо загрози федералізації, то я вважаю, що це шлях, якого Україна не уникне. Унітарна держава, якою є сьогодні Україна, таїть у собі чимало небезпек. Наша країна надто велика держава, щоб вона могла бути керована унітарною силою. Надто велика різниця, скажімо, між Галичиною і Донбасом, між Таврією і Сумщиною, надто великі різноманітні проблеми в національних груп нашої країни. Такими ж корінними жителями України, як і українці, є, скажімо, татари, в яких немає іншої батьківщини. І цей перелік можна продовжувати. На мій погляд, стійкішою системою була б система федерації. Проте ситуація насправді не є кроком до федерального устрою. Тому що вища палата, щось на зразок сенату або російських федеральних зборів, — до речі, це зовсім не кращий приклад для нас, — можливо, посилить президентський фланг нашої державної структури. Без зайвих приводів це взагалі не мало б сенсу робити. На мій погляд, таких приводів тепер немає. Не забуваймо ще й про те, що в Росії губернатори виборні, а в нас вони призначаються. І хоча в населення є деякі важелі, щоб впливати на їх призначення, все ж це є централізованою владою. Мені здається, що це взагалі французька унітарна модель, яка навіть у Франції вимагає корективів.

3 Я вже згадував про Францію, і тут згадаємо, що покійний президент Міттеран писав про референдуми як про постійно діючий інститут державного перевороту. Однак сам, між іншим, правив у країні, Конституцію якої було прийнято на референдумі. Узагалі референдум — це дуже небезпечна річ, тому що демократія має бути якимось чином сполучена з професійним, а отже, елітарним правлінням. Скажімо, в нас забороняється виносити на референдум такi питання, як державний бюджет, — вони є суто фаховими. А хіба це один випадок, який потребує суто фахового розв’язання? Конституція — це справа не менш складна, аніж бюджет. Тут стільки суто юридичних підводних каменів, що найкращим способом прийняття Конституції у всіх країнах вважалися Установчі збори. І рішення Конституційного суду тут є абсолютно виправданим. Що ж стосується референдуму в наших умовах, то вони є мінімально сприятливими для вирішення державних питань через референдум. Країна в ситуації глибокої економічної кризи, нині ми тільки бачимо десь світло в кінці тунелю. У такій ситуації, вибачте за некрасиву аналогію, це можна порівняти із запитанням до хворого на операційному столі, що йому різати, а що ні. Є інші демократичні механізми, і їх треба використовувати повністю, вони можуть забезпечити демократичний шлях перетворень без постійних популістських звертань до «vox populi» (голосу народу. — Ред. ).

У наступних числах «День» продовжить опитування експертів з приводу постанови Конституційного суду щодо проведення референдуму 16 квітня.