Мисливцям за антикваріатом протистоїть лише міліція

Більшість країн, республік колишнього Союзу, останніми роками стали клондайком для мисливців за антикваріатом. За даними Інтерполу, лише в країнах Західної Європи діють понад 40 організованих злочинних угруповань з осіб, котрі виїхали з СРСР, і громадян СНД. Вони спеціалізуються на встановленні місцезнаходження, скуповуванні та викраденні антикваріату.

Сьогодні в Україні працюють 525 державних музеїв і їхніх філій, шість тисяч музеїв функціонує на громадських засадах. У їхніх фондах зберігається понад десять мільйонів одиниць історичних і культурних цінностей. Отже, є що красти. І крадуть... Торік у країні скоєно 23 пограбування з метою викрадення антикваріату (20 із них - із приватних колекцій), 206 крадіжок, з яких 83 - із церков й інших культових споруд, а 112 знов-таки з приватних колекцій.

Реалії криміногенної обстановки змушують правоохоронні органи країн Співдружності об'єднувати свої зусилля в боротьбі з цим злом.

Наприкінці лютого цього року в Росії, у Володимирі, працювала координаційна нарада з питань боротьби зі злочинним зазіханням на культурні цінності, організована МВС Російської Федерації. У нараді, крім представників усіх правоохоронних органів Росії та православної церкви, взяли участь і співробітники міністерств внутрішніх справ Білорусі, Литви й України.

Заступник начальника відділу організації розкриття тяжких майнових злочинів Головного управління карного розшуку МВС України підполковник міліції Василь Зайченко, котрий представляв нашу країну на цій нараді, погодився поділитися з читачами "Дня" своїм баченням проблеми.

Він навів дані, які переконливо свідчать: кількість таких злочинів, зареєстрованих в Україні, на порядок нижча, ніж у Росії. Тим часом як 1996 року там їх зареєстровано 3119, то в Україні - 238; торік відповідно - 2944 і 231.

В Україні пік злочинності такого штибу припав на 1993 - 94 роки, після чого ситуація дещо стабілізувалася. Не сама по собі, ясна річ, цьому сприяла низка організаційних заходів, ужитих як законодавчою, так і виконавчою владами. Була спільна розробка міністерств культури й внутрішніх справ і комплексна програма "Музейна безпека"...

Розбійний напад на Художній музей у Чернігові скоєно в червні 1997 року. Злочинцям удалося не лише знешкодити охоронця, а й, підключившись до охоронної сигналізації, нейтралізувати її спрацьовування. Результат - викрадено 11 картин відомих митців загальною вартістю понад $3,5 мільйона. Злочин (безсумнівно, ретельно спланований і підготовлений), досі не розкрито, картини не знайдено.

Такі злочини, за словами Василя Зайченка, набирають дедалі організованішого характеру. Як правило, злочинні угруповання, які спеціалізуються на викраденні антикваріату й наступному вивезенні його за кордон, добре законспіровані, мають сучасні засоби зв'язку й фахівців для реалізації своїх злочинних намірів. Частина викраденого, певна річ, осідає в приватних колекціях (передусім, нуворишів усіх мастей, котрих абсолютно не хвилює кримінальне походження раритетів). А решту викрадених історичних і культурних цінностей, які мають найбільшу цінність, нелегально вивозять у країни далекого й близького зарубіжжя. Як правило, такі цінності для нашої країни втрачені назавжди.

Торік у листопаді поліція міста Манчестера затримала групу злочинців, котрі намагалися реалізувати за півмільйона фунтів стерлінгів дві картини, викрадені торік у березні з Державного художнього музею в Полтаві. Одним із затриманих був Олег Антонюк, громадянин України, колишній офіцер-спецпризначенець, з набутим у "гарячих точках" колишнього Союзу бойовим досвідом. За даними англійської поліції, Антонюк підтримував стосунки з одним із "батьків" російської мафії в Британії - Сергієм Простіком. Ці картини повернулися в Україну. А решта?

Торік 29 квітня двоє невідомих, скориставшись димовою шашкою, напали на Львівську картинну галерею. Вкрадено три твори, два з яких належать пензлю Матейка. Співробітників галереї Шелеста і Волчака, котрі намагалися зупинити злочинців, підстрелили з пістолета ТТ. Досі викрадені предмети не знайдено. На рік раніше пограбовано львівський музей зброї "Арсенал". Неозброєний міліціонер не зміг зупинити озброєних грабіжників, які позбавили музей шести прикрашених діамантами шабель. Того ж року злочинці, притуливши до стіни восьмиметрову колоду, проникли в Олеський замок і викрали п'ятнадцять художніх полотен. Досі зброю з "Арсеналу" так і не знайдено, а в Олеськ повернуто лише одну батальну картину, знайдену... під огорожею Олеського замку.

Часом правоохоронні органи безпорадні у своїй роботі з розшуку культурних цінностей, а в разі їх виявлення - в розшуку й викритті справжніх злочинців (а не "шісток", упійманих на митниці з антикваріатом).

Причин багато. За словами В. Зайченка, це і неузгодженість дій правоохоронних органів країн СНД, й відсутність нормальної взаємодії систем навіть в одній країні - приміром, міліції й митниці. До того ж автоматизованого й комп'ютеризованого єдиного для всієї країни банку даних про викрадені цінності просто не існує. А либонь за його допомогою карний розшук мав би змогу вийти через контрабандиста-замовника чи посередника на безпосередніх виконавців. Підполковник Зайченко вважає, що серйозним ударом для мисливців за антикваріатом стало б створення спільно з міністерством культури й керівництвом усіх духовних конфесій країни Єдиного державного реєстру історичних і культурних цінностей, які є власністю держави, громадських і релігійних організацій. Незайве було б провести каталогізацію також приватних колекцій.

Проблема захисту культурних цінностей настільки складна, що розв'язати її самотужки правоохоронні органи не в змозі. І наші цінності й далі поповнюватимуть колекції закордонних товстосумів...

НА ФОТО:

У музеї Національного банку України після проходження відповідних процедур осідають ті нечисленні раритети, які митникам вдається затримати при спробі вивезення їх із країни і власників яких не встановлено.