Мистецтво гнилого базару
Коли в когось проблеми — це, звичайно, погано. Коли ускладнення, так би мовити, внутрішнього штибу, тобто суто індивідуальні, пов’язані з роботою, здоров’ям тощо — це все ж можна якось перенести. А ось коли в окремо взятої людини проблеми з багатьма іншими людьми — то вже, звичайно, нестерпно. Великі складнощі виникли в такої досить публічної персони, як Юрій Покальчук, що він підтвердив своєю статтею «Хто хазяїн на базарі, хто хазяїн у країні» (див. «День» від 5.04.06). Наскільки можна судити з цього тексту, панові Покальчуку живеться дуже важко, ба більше — він існує в особливому, повному небезпек світі, порівняно з яким Ірак — просто санаторій. Тут, у світі пана Покальчука, догоряють руїни ресторанів і університетів, розгромлених ордами знахабнілих африканців. Тут з хижим клацанням кружляють довкола збентеженого пана Покальчука російськомовні мафіозні китайці, що вже обплутали своїми згубними тенетами весь світ, а нині всією багатомільйонною армадою сунуть на Україну, щоб, побудувавши якомога більше казино й ресторанів (вочевидь, ці заклади африканці не трощитимуть — маємо жовто-чорно змову, агов, СБУ!), знищити нашу державу. Нарешті, тут, заволодівши всіма вітчизняними базарами, вихідці з Кавказу та інші араби вже готуються до погромів українців шляхом їхнього садистського побиття лантухами із сухофруктами. Громити, проте, будуть не всіх, а лише тих, хто виживе після відвідання казино та університетів, захоплених, якщо хто не пам’ятає, китайсько-африканською мафією. І, нарешті, тих, хто, всупереч усьому, таки вціліє, поневолять в’єтнамці та індуси.
Я всім серцем поділяю занепокоєння автора статті про базар і хазяїна. Гнилий базар виходить, зовсім гнилий. І, як істинний патріот, мушу попередити всіх читачів нашої газети, серед яких можуть бути й працівники компетентних органів, про небезпеку, котра існує, можливо, просто в нас перед носом. Прошу зрозуміти мене правильно: тут нічого особистого, адже це мій обов’язок.
Отже, придивімося уважніше до пана Покальчука. Усі, хто хоч раз його бачив, цю зовнішність навряд чи забудуть. Найяскравіша ознака — густе (!) чорняве (!!) волосся, котре на додаток ще й в’ється (!!!) — що, безумовно, видає в панові Покальчукові уродженця далекого Півдня. Крім того! На обличчі пана Покальчука також подибуємо певну рослинність, котра красномовно свідчить про гіпотетичну наявність бороди! А хто в нас чорноволосий, кучерявий, бородатий? Вірно — ісламські радикали!
І прошу шановних офіцерів завважити, що це якраз випадок, набагато небезпечніший, аніж каральні загони кавказців, китайців й африканців, бо пан Покальчук претендує бути літератором, поетом, тобто має неабиякий вплив не лише на гаманці, а й на душі й розум нестійких громадян! А про базари пише, щоб найкраще замаскуватися.
Кажете, немає прямих доказів?!
Послухаємо, якої заспіваєте, коли бабахне просто у вас удома! Просто ось так: відкриваєте газету, а там — Покальчук! Відчиняєте двері — а там його послідовники! З сухофруктами!!!
І, наостанок, цілком серйозно, особисто від себе, прошу вибачення в читачів нашої газети за ксенофобську публікацію «Хто хазяїн на базарі, хто хазяїн у країні».
