Нагороди в пошуках героїв

Ще недавно, не далі як 7 років тому, коли Україна здобула незалежність і — вірилося — вирішила струсити «тоталітарний прах» зі своїх ніг, здавалося, що помпезні і лицемірні радянські ритуали канули в лету разом з соціалізмом, який так і недорозвинувся. Ба ні. Живучим виявився «могутній Радянський Союз». Мертве, точно за прогнозами бородатого нігіліста Карла Маркса, продовжує хапати живе.

Мимоволі думаєш про це, дивлячись на чергову церемонію нагородження Президентом «більше 50-ма орденами й медалями», а також почесними званнями передовиків(?) державного будівництва, і більше того — читаючи повідомлення про заснування нової відзнаки — «Герой України», що передбачає — точнісінько за старим радянським сценарієм — вручення ордена «Золота Зірка» і ордена Держави (у СРСР до «Зірки Героя» прикладали орден Леніна). Відзначатися цією, відтепер вищою нагородою України, буде «видатний особистий героїчний вчинок, трудовий подвиг». Судячи з лави нагороджень, якими щедро обдаровує Президент України останнім часом наших, особливо високопоставлених, громадян за подвигами не заіржавіє. Будуть героїчні звершення!

Якщо подумати неупереджено, то нагороди «за героїзм» у нас гідний кожний: приватний підприємець, який лавірує між недосконалими законами і корисливими чиновниками; пенсіонер, який ухитряється не простягти ноги, отримуючи 49 гривень; жінка, котра наважується народжувати в убожіючому суспільстві; селянин, котрий вирощує хліб, попри зношену техніку й суворі нормативи держпоставок. Дивно, що досі не засновано Президентом звання «заслужений човник України» — чи не ці «піонери бізнесу» — вчорашні вчителі, актори й інженери, знову ж таки попри всі підступи влади, врятували в «роки реформ» (чи почнуться вони, нарешті?) від вимирання тисячі стариків, змушених займатися такою ненависною їм спекуляцією, щоб вижити?

Радянська влада, морально заохочуючи нагородами вчених і доярок, створювала в країні ілюзію рівності. А потім самовдоволено вішала ордени на перехідні знамена й мундири генсеків. Успадковуючи цей фарисейський досвід, нинішня українська влада діє, схоже, не дуже далекоглядно. Рівні-то ми, швидше, у бідності й беззаконні. А ще, вочевидь, «почесні цяцьки» ризикують стати засобом політичної боротьби: чи можна інакше аніж виклик розцінити демонстративну відмову від ордена Ярослава Мудрого V ступеню екс-спікера Олександра Мороза?