Нарешті Спілка журналістів стала національною

Так вирішив Кабмін відповідно до статті 7 Закону «Про професійних творчих працівників і творчі спілки». Згідно з постановою уряду, статус національної Спілці журналістів присвоєно за «значні заслуги в утвердженні національних традицій, побудові держави, сприянні розвитку економіки, культури та освіти». Прокоментувати цю подію кореспондент «Дня» Ніна СОТНИК попросила голову СЖУ Ігоря Лубченка.

— Нам приємно, що врешті-решт визначили роль і місце спілки в нашому суспільстві. Адже влітку восьми творчим спілкам присвоїли статус національних, а наші матеріали лежали й не рухалися. Тоді я змушений був звернутися з листом до віце- прем'єр-міністра Валерія Смолія. Він розіслав його в декілька міністерств і відомств: чи вони підтримують нашу позицію, щоб Спілка журналістів була національною? З приводу попередніх спілок — письменників, художників, композиторів — ніхто ніяких міністерств не запитував. Про цю ситуацію з трибуни ВР говорив голова комітету Іван Чиж, я порушував це питання 9 березня, коли Президент зустрічався з головами творчих спілок. Приємно, що ця подія збіглася з 40-річчям Спілки журналістів, адже 23-24 травня 1959 року відбувся перший з'їзд спілки, де її й було утворено.

Поки що положення про Національну спілку журналістів немає. Гадаю, що розраховувати на матеріальну допомогу не варто, тому що гроші в бюджеті на це не передбачені. Ми провели з тодішнім Міністерством інформації, Держкомнацом, «Просвітою» конкурс «Українська мова — мова державна» для засобів масової інформації. Визначили переможців, повиписували грамоти... Кабмін обіцяв, що виділить кошти для нагородження переможців (а нам потрібно 10,5 тис. грн.), та навряд чи взагалі їх отримаємо. Отже, малоймовірно, що держава якось підтримуватиме членів Національної СЖУ.

Від редакції: Нам все ж здається, що місце й роль Союзу журналістів у суспільстві не визначається наданням йому статусу національного. Тим більше, що на практиці, як відомо, він нічого не дає творчим союзам. Держава як не допомагала їхнім членам, так і не допомагає, що визнає й Ігор Лубченко. В інших країнах поняття національний лише відокремлює могутнішу структуру, з більшою географією й кількістю членів, від інших їй подібних за функціями. А ось в Україні й статус національний, так само як і прагнення СЖУ отримувати фінансування з державного бюджету, зовсім перекреслюють можливість цієї організації бути незалежною структурою, існуючою виключно на членські внески. Що давало б їй право захищати своїх членів, в тому числі й від політичного свавілля влади, якого в нашій країні вистачає.