Наслідок європейських виборів
Нарешті вибори до Європейського парламенту закінчилися. Як Європейський Союз виглядає після них? Є невеликі сумніви в тому, що християнські демократи (Європейська народна партія) здобули на цих виборах рішучу перемогу, тоді як європейські соціалісти несподівано зазнали великої поразки. Останнім вдалося привести до Європейського парламенту на 100 депутатів менше порівняно з європейськими правими. Чому я тоді кажу, що це було несподіванкою? Посеред фінансової кризи соціалісти розраховували скористатися економічним безладдям у Європі, викликаним дерегульованими фінансовими ринками, що базувалися на ліберальних принципах. Однак погана економічна ситуація на Старому континенті не була використана в політичній боротьбі. У соціалістів був дуже хороший послужний список щодо цієї проблеми. Як я вже згадував у цій колонці, мій колега, колишній датський прем’єр-міністр Пол Расмуссен у своєму повідомленні навесні 2007-го попередив про можливості кризи й закликав до більшого регулювання фінансових ринків. Незважаючи на такий далекоглядний підхід, соціалісти не змогли донести його послання до всіх європейців. Добрі новини, однак, полягають у тому, що навіть при своїй поразці, соціалістична партія все ж таки залишилася другою за величиною політичною силою в Європейському парламенті, й імовірно, що інституційний консенсус між європейськими лівими й правими у своїй основі залишиться незмінним.
новому Європейському парламенті ми також побачимо багато нових облич — деякі з них вельми страшні. Їм вдалося використати кризу й страхи багатьох європейців. Я кажу про крайнє праві, расистські й ксенофобські партії, що прийшли до Європейського парламенту з усієї Європи. Вони включають серед інших партію Jobbik з Угорщини, «Атака» з Болгарії, партію «Велика Румунія», датську «Партію свободи», партію «Справжніх фінів» та британську «Національну партію». На щастя, в них не буде ніякої влади в Європейському парламенті. Однак як європейський феномен крайнє праві небезпечні, і їх не можна ігнорувати. Сподіватимемося, що в майбутньому їх спіткає доля польських екстремістів і популістів, які не змогли добитися переобрання під пан’європейським прапором Libertas.
о ці вибори означають для України? Якщо ми подивимося на політичні зв’язки, що поєднують Україну та ЄС, очевидно, що й президент, і прем’єр-міністр мають бути раді перемозі християнських демократів, оскільки їхні партії належать до цієї політичної сім’ї. Однак не все так просто. Щоб це довести, я наведу тільки один приклад. Напередодні виборів до Європейського парламенту німецька партія ХДС-ХСС, що стала членом Європейської народної партії, яка перемогла, виголосила заклик до заморожування розширення ЄС. Це, звісно, не офіційна позиція Німеччини, але вона свідчить про дві речі: перше — що бізнес завжди йде попереду політичної дружби; друге — що так звана втома від розширення не є винаходом, але вона реальна й серйозно адресована українській владі. Таким чином, незважаючи на дуже специфічні політичні зв’язки, українські чиновники мають постійно підтримувати діалог з усіма головними європейськими гравцями, не лише з представниками їхнього власного політичного спрямування.
закінчу особистим повідомленням: мені вдалося бути переобраним з майже подвоєною кількістю голосів порівняно з виборами 2004 року, і я продовжуватиму свою роботу з Україною. Якщо головний редактор «Дня» не вирішить інакше, я сподіваюся і в майбутньому вести цю колонку.
