Навіщо платити більше?

Міністр праці та соціальної політики України Іван Сахань приїхав у Львів на презентацію Шевченківського районного центру зайнятості. Однак не служби зайнятості надають людям місця праці, вони виступають лише посередниками між безробітними і працедавцями. І тому перше запитання «Дня» до Івана Саханя було таким:

— Чи не пов’язаний ваш приїзд із тим, що саме у Львові кількість робочих місць, створених цього року, не відповідає потребам, і становить лише 60 відсотків від поставлених Президентом на цей рік завдань?

— Я у своїй практичній роботі багато чого починав саме зі Львова, маю на увазі все позитивне, що свого часу було започатковане, — пенсійну реформу, низку різноманітних експериментів. Львів був обраний для нинішньої наради (обласних служб працевлаштування. — Авт. ) завдяки географічному розташуванню і наявному досвіду роботи служб працевлаштування.

— А які тенденції на ринку праці нині характерні для Львова і для України загалом?

— Насамперед це підвищення рівня зайнятості населення, певне зменшення рівня безробіття. Слід також відзначити підвищення активності населення. Однак загалом повного задоволення від цих змін немає: вони не є кардинальними і потребують активних зусиль, зокрема, в подоланні проблем в інвестуванні, створенні кількості нових робочих місць. Негативний момент — питома вага людей працездатного віку на ринку праці сьогодні не збільшується, а зростає кількість людей пенсійного віку. Це вже стало тенденцією, і її потрібно серйозно аналізувати.

Що стосується львівської наради, то темою нашої розмови перш за все стало розв’язання проблем у оплаті праці. Необхідно віднайти такі засоби і форми впливу, щоб роботодавець відчував потребу рухатись до європейських стандартів. Шляхом підвищення рівня оплати праці, шляхом соціальних гарантій треба досягти спочатку зупинки у відтоці, а потім і повернення частини людей, які працюють сьогодні за кордоном. Проблема вартості робочої сили сьогодні є першочерговою проблемою. Разом із бізнесом необхідно шукати шляхів до співпраці, сказати підприємцям, якщо хочете мати європейські стандарти якості, то повинні підносити рівень оплати праці.

— Тема оплати праці і тема податків є взаємопов’язаними...

— Зовсім недавно були прийнятi відповідні зміни в оподаткуваннi доходів підприємств, — знижено його рівень. Проте сказати, що це кардинально вплинуло на ситуацію, ми не можемо. Тому на наступний рік запропоновано зменшення відрахувань на фонд заробітної плати в страхову систему на два відсотки. Це є певний крок вперед. Але я, як міністр праці та соціальної політики, хочу зазначити свої позиції, і вони полягають у тому, що зменшення нарахувань на фонд оплати праці в кінцевому рахунку не має призвести до зменшення соціальних гарантій. Наразі так чи інакше треба виходити з того, що, зменшуючи відрахування, ми повинні одержати як мінімум той же фінансовий ресурс, який маємо. Бо зменшення відрахувань до Пенсійного фонду може призвести до того, що ми не зможемо виплатити пенсії, які сьогодні люди очікують. Тому повторюю: сьогодні потрібен зустрічний рух — просуватися назустріч бізнесу, а бізнес повинен легалізувати економіку, легалізувати заробітну плату, зайнятість, яка сьогодні у багатьох випадках є тіньовою. І таким чином створювати можливості для наповнення і Пенсійного фонду, і інших страхових фондів.

— А чи можете ви сказати, скільки людей сьогодні отримують зарплату у двох конвертах: один — оподатковується, а другий — ні.

— Ніхто точно відповісти не зможе, але за різними оцінками від 30 до 50 відсотків фонду оплати праці сьогодні перебуває в тіньовій сфері. Вихід iз тіні дозволить вирішити чимало питань. По-перше, зростуть доходи в місцевий бюджет, по-друге, легалізовуючи заробітну плату, ми отримуємо страхові внески у Пенсійний фонд і розв’язуємо проблему з дисбалансом, який сьогодні утворився в Пенсійному фонді. Ні багато ні мало, а з бюджету на наступний рік передбачається трансфертів для покриття дефіциту, який утворився в Пенсійному фонді, близько 20 мільйонів гривень, Зрозуміло, що страхова система не може існувати за умови, коли відбувається дотація з державного бюджету. Страхова система передбачає перш за все самоокупність, самофінансування. Роботодавець і найманий працівник повинні відраховувати зі свого заробітку для того, щоб у страховому випадку мати можливість отримати певні соціальні гарантії. Сьогодні внаслідок певних обставин відбулося розбалансування цієї системи, і нам треба зробити все, щоб це подолати.

— Чи існують якісь особливі тенденції на ринку праці Західного регіону України?

— Що стосується Львівщини, то тут є багато проблем. Динаміка зменшення безробіття не задовольняє сьогодні ні Міністерство праці та соціальної політики, ні обласну адміністрацію. Думаю, що наш професійний діалог має дати відповідь, які кроки здійснити, щоб найближчим часом було реалізовано завдання, поставлене Президентом щодо створення необхідної кількості робочих місць. А по-друге — щоб ми досягли легалізації зайнятості, підвищення рівня оплати праці. Роботодавець уже відчуває, що на ті умови праці, які він пропонує, громадянин України не бажає йти. У нас у деяких регіонах до 90 відсотків вакансій, які зареєстровані в службі зайнятості, — нижчі вiд прожиткового мінімуму. Тобто зарплата така, що вижити складно. Зрозуміло, що це не ті вакансії, які приваблюють, особливо молоду людину. У багатьох випадках і пояснюється те, що на пропозиції погоджуються люди похилого віку. Вони отримують пенсію і мають можливість виконувати роботу, за яку платять 300—400 гривень. Молоду людину така оплата праці влаштовувати не може. Якщо бізнесмен хоче мати перспективу для свого бізнесу, він повинен відповідним чином стимулювати людей.