«Не існує ніякого «ядерного клубу»...

Пан Судхір ДЕВАРЕ — перший Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в незалежній Україні. Диппредставництво в нашій країні він очолював з 1992 до 1995 року. До того — працював у посольствах Індії в СРСР, США, М’янмі; був радником, начальником відділу постійного представництва Індії при ООН у Женеві. З 1982 до 1985 — начальник відділу з питань сусідніх країн МЗС Індії. З 1985 до 1989 — Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Республіці Корея. З 1989 до 1992 — генеральний консул Індії у Франкфурті-на-Майні. Пан Деваре — визнаний експерт і автор книжок, присвячених ситуації в азійському регіоні. З Надзвичайним і Повноважним послом, паном Судхіром ДЕВАРЕ «День» говорив про важливі азіатські процеси, а також про те, що означає «гандизм» сьогодні.

— Пане Деваре, увага українців переважно сконцентрована на європейському просторі, адже ми є частиною Європи. На Схід ми дивимося менше, і часто не знаємо, що там відбувається. Хоча процеси там дуже важливі для всього світу. На вашу думку, чого Європа не помічає на Сході?

— Звісно, кожна країна концентрується передусім на власному регіоні. І те, що Україна дивиться на Європу — зрозуміло. Та, з іншого боку, Азіатсько-Тихоокеанський регіон швидко розвивається. На сьогодні цей регіон має один із найшвидших у світі темпів розвитку. Центр економічної гравітації зсувається на Схід. За такої ситуації не лише Україні, а й Індії та іншим країнам треба звертати більше уваги на цей регіон, тому що невдовзі він стане центром бізнесу, торгівлі, економічних інвестицій і політики. Так, я помітив, що присутність України в цьому регіоні справді незначна. Гадаю, важливо звертати на нього більше уваги. Для цього існує безліч шляхів. Україна має неабияку потужність у сфері технології, інженерії, металургії, авіабудуванні... В освіті також. Окрім того, у вас чудова інфраструктура. Для Азіатсько-Тихоокеанського регіону ці ознаки важливі, бо їх там бракує. Я багато років працював у Сінгапурі, Індонезії, Бірмі. Свого часу ці країни мали добрі відносини з Радянським Союзом. Тепер вони мають добрі відносини з Україною. Там ви можете знайти багато можливостей.

Зараз, наскільки мені відомо, в Україні навчається 14 тисяч іноземців, з них чотири тисячі — індійців. Це — немало. З Україною в нас завжди були добрі відносини, тут завжди добре ставилися до іноземних студентів, хоча процедури імміграційні, процес видачі віз має бути модифікований. На фоні глобалізації, руху капіталу, інвестицій, і — головним чином — відкритій інформації я вбачаю велику іронію в спробах обмежити пересування людей. Тож, цю проблему треба вирішувати. Я не намагаюся вас повчати. Зрештою, це стосується не лише України. Але вирішення цих питань було б дуже важливим.

— Поговорімо про тенденції в Азіатському регіоні. Які виклики цієї частини світу є важливими для решти світу?

— В Азії відбувається економічне процвітання та зростання. З іншого боку, є регіони, яким властиве політичне насильство та нестабільність. Азіатсько-Тихоокеанський регіон прагне стабільності, безпеки та миру, щоб продовжувати зростання. З метою підтримки стабільності ми шукаємо зовнішньої підтримки. Тож Індія приєдналася до Азіатсько-Тихоокеанського Регіону, Північно-Східної та Південно-Східної Азії. Індія — активний учасник процесів у цьому регіоні. Впродовж останніх двадцяти років ми орієнтуємося на Схід. Натомість Європейський Союз недостатньо представлений в Азії. Саме тому, гадаю, в Україні є добрі перспективи.

— Якщо продовжувати тему викликів, то Іран може стати членом «ядерного клубу». Як ставиться до цього Індія, яка також належить до цього клубу...

— Не існує ніякого «ядерного клубу». Це перше, що треба з’ясувати. Індія не підписувала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (багатосторонній міжнародний акт, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 12 червня 1968 р., відкритий для підписання 1 липня 1968 р. у Москві, Вашингтоні, Лондоні. — Ред.), бо вважає його нечесним і дискримінаційним. Упродовж останніх десятиріч Індія закликала до ядерного роззброєння. Власне, 1988 року колишній прем’єр-міністр Раджив Ганді подав до ООН дуже конкретний план з питань ядерного роззброєння. На жаль, зокрема через Китай та Пакистан, які володіють ядерною зброєю, наш регіон не є безпечним, тож Індія також здійснювала ядерні випробування 1988 року. Ми закликали провести моніторинг ядерних випробувань. А також запевнили, що не нападатимемо на неядерні країни. Отже, Індія не підписувала договір, хоча володіє ядерною зброєю. Натомість Іран підписав угоду про нерозповсюдження. І тепер світова спільнота дуже непокоїться з приводу того, що Іран створить ядерну зброю. Індія вважає, що Іран має виконувати свої обов’язки згідно з угодою — ми завжди про це казали.

З іншого боку, у Індії прекрасні відносини з Іраном. Ми маємо давній цивілізаційний контакт із цією країною. Іран важливий для Індії з енергетичних, транзитних міркувань, це могутня держава Перської затоки. Індія для Ірану також важлива, бо у нас — величезний ринок.

— Які ще виклики ви вбачаєте в цьому регіоні?

— Афганістан, ситуація в Пакистані — там багато насильства, спричиненого ісламським фундаменталізмом і тероризмом. Терористи намагаються скинути чинний уряд як у Афганістані, так і в Пакистані. Ситуація дуже серйозна: Талібан в Афганістані стає дедалі сильнішим, хоча там присутні американські сили та НАТО. Питання про те, що ми робитимемо, коли США виведе війська з Афганістану, лишається відкритим. Також є проблема піратства в Індійському океані. Але, гадаю, ми потроху долаємо ці проблеми.

«ХОЛОДНА ВІЙНА ТРИВАЄ. ЩОПРАВДА, В ІНШІЙ ФОРМІ»

— Анна Хазаре (індійський активіст, лідер антикорупційного руху. — Ред.) став відомим на весь світ. Багатьом він та його месиджі нагадують про Махатму Ганді. Минулого року помер Вацлав Гавел. Він був європейським уособленням того, що політика з високими моральними якостями можлива. Наразі ми не бачимо людини такого рівня серед перших політиків у Європі. Чи є це проблемою для Індії?

— В індійській демократії знайдеться місце для кожного, зокрема для руху Анна Хазаре. Зараз його рух вимагає встановлення інституту омбудсмена в Індії, і наразі цей законопроект розглядається в парламенті. Анна Хазаре має широку підтримку в усій країні (і поза межами Індії також), тому що корупція непокоїть усіх. Цей рух виник абсолютно спонтанно, просто, прозоро, тому що людина, яка стала його ініціатором, — абсолютно самовіддана: в Хазаре немає ні сім’ї, ані власності, ні владних амбіцій. Людей це дуже розчулює. Сподіваємося, цей рух допоможе Індії зміцнити демократію. Ми вітаємо його, адже він — ненасильницький, абсолютно мирний.

— Що таке «гандизм» у сучасному світі?

— «Гандизм» — це універсальний рух, це віра в головні людські цінності. Це сильна філософія життя, коли люди — хоч де б вони жили — розуміють, що за допомогою насильства нічого не вирішиш. Має бути діалог, дискусія. Переконаний: коли демократія у світі прогресуватиме, й дедалі більше країн ставатимуть демократичними, принципи Ганді цінуватимуться дедалі більше.

— У вас цікава біографія. У шістдесятих роках ви були в Москві і мали нагоду спостерігати той режим із середини. 1989-го, коли впала Берлінська стіна, ви були в Німеччині. Перебуваючи в Україні на посаді посла у 1992—1995 роках, ви бачили, як наша країна робила перші незалежні кроки. Зараз на пострадянському просторі відбуваються дуже суперечливі процеси. Яке ваше бачення того, що тут відбувається?

— Гадаю, триває перехідний період. Політичне впорядкування не може бути здійснене за один чи кілька років. Ми й досі маємо справи з наслідками холодної війни, та й, власне, вона триває, щоправда, в іншій формі. Повинно минути ще кілька років. Можливо, на зміну лідерам попереднього покоління прийдуть нові, і тоді все змінитися. Із поширенням Інтернету та впливу громадянського суспільства демократія зміцнюватиметься. Це правильна тенденція. Я відчуваю, що ми вступаємо у новий етап. Бажаю лише, щоб на цьому новому етапі нам не довелося зіштовхнутися з насильством.

— З точки зору геополітики, Росія є головним сусідом для України. Що ви думаєте про російський фактор у відносинах між Україною та Індією? Чи грає він якусь роль?

— Вочевидь, Росія — це важлива країна, це сила глобального масштабу. В Індії з Росією дуже близькі відносини. Вона не обов’язково має впливати на українсько-індійські відносини, бо вони будуються незалежно. Існує певний зв’язок між Україною та Росією. Та на ділових відносинах між Україною та Індією це не позначається, адже Україна — велика незалежна держава.