Не вмієш давати хабарів — їдь за кордон

Можливо, з Житомирщини на заробітки за кордон виїжджає менше людей, ніж із західних теренів України, і сіл, з яких повністю люди подалися світ за очі, немає. Однак їхнє число (легальних і нелегальних заробітчан) вимірюється тисячами, і долі у них складаються по-різному.

45-річний Валерій П. нещодавно повернувся до Житомира з Іспанії, де п’ять років працював будівельником. За гроші, зароблені за кордоном, купив квартиру, не новий, але у доброму стані «Опель». Зараз оплачує навчання дочки в місцевому виші. Думав започаткувати власну справу в будівництві, але грошей на придбання інструментів не залишилося. Зараз заробляє на власному авто, працюючи таксистом. З одного боку, шкодує, що не використав нагоду, щоб повернутися до Іспанії і працювати там легально. З іншого — цінує, що у нього є сім’я і близькі люди поряд.

55-річний Георгій Гвоздицький вже понад дев’ять років систематично їздить на заробітки до Росії. Спочатку працював як будівельник і столяр. Потім отримав важку травму голови — на нього впала балка. Довелось лягти до російської лікарні — добре хоч, що хазяїн, у якого вони працювали, не кинув його напризволяще. Їсти йому там не давали. Якось повз нього проносили чай та цукор, і коли він попросив дати і йому, то почув у відповідь, що якщо всім давати, то не вистачить. Довелося вставати і йти купувати харчі за свої гроші. Потім перейшов на внутрішні опоряджувальні роботи. За останню роботу з ним ще не розрахувалися, отже, поїхав з’ясовувати, що до чого. За ці роки впорядкував свою кооперативну квартиру, купив непогані меблі. Дружина через хворобу не працює, отже, гроші йшли на утримання сім’ї, на досить сите життя. Зараз оплачує навчання дочки у місцевому університеті. Каже, що до українці у Росії зараз почали ставитися гірше, з якимись підозрами і недоброзичливо.

57-річна Світлана Ш. вже більш як вісім років доглядає стареньких в Італії. З чоловіком розлучилась. Забрала до себе дорослу дочку, яка там народила онуку. На зароблені гроші добудувала будинок у Житомирі, там зараз живуть два її дорослі сини. Їм вона допомогла придбати мікроавтобус, який вони здають в оренду для надання транспортних послуг. Сини купили також невеликі екскаватори, які використовують на будівельних роботах. Світлана буває у Житомирі, але каже, що працюватиме в Італії ще вісім-дев’ять років, щоб допомагати дітям.

Загалом небагато заробітчан, які повернулися, «розкрутили» власний бізнес. Частина тих, хто поїхав за кордон, намагалися вести свою, як правило, дрібну справу до виїзду. Однак, працюючи без «даху» в чиновницьких сферах, наражалися на систематичні претензії та величезні штрафи з боку контролюючих органів — за недоліки в оформленні етикеток на цигарки могли «влетіти» на тисячі гривень. Далі — борги, закриття справи, виїзд за кордон. Є одна серйозна обставина — для успішного бізнесу, як і для будь-якої іншої справи, і особливо в наших умовах, треба мати певні якості, те ж вміння «крутитися» або нахабство, вміння давати хабарі. Це не всім дано.