Небезпечні «потоки»

В Україні вже неодноразово ставилося питання про необхідність і перспективність стратегічного довгострокового прогнозування та планування. На жаль, відповіді на цю актуальну проблему досі немає. Тим часом перевага надається тактичним дискусіям на теми сьогоднішнього дня, за якими, як кажуть, лісу не побачиш, а самі лише дерева. Найбільш характерний приклад цього — газова сфера. Наші сперечальники, які так або інакше домагаються контролю над українською трубою, схоже, не враховують головного вектору газової політики Росії, що передбачає майже повну відмову від транзиту територією України.

Справді, наприкінці минулого тижня російський «Газпром» та італійська газова компанія Eni підписали в Сочі угоду про будівництво газопроводу «Південний потік». Раніше анонсувалося, що його потужність становитиме 31 мільярд кубометрів. Тепер газові монополісти оприлюднили нову цифру — 63 мільярди кубометрів на рік. У результаті, за сім років у Балтійському й Чорному морях з’являться два нові газопроводи (Південний і Північний «потоки») загальною потужністю 118 мільярдів кубометрів. Вони будуть здатні повністю замінити українську газотранспортну систему, яка 2008 року прокачала 117 мільярдів кубометрів. На цю небезпеку неодноразово звертав увагу «День». А сьогодні російські ЗМІ не без єхидства зазначають: «Це означає, що успадкована від СРСР гігантська українська труба знову, як під час транзитної кризи в січні 2009, може повернутися до роботи в «автономному режимі» — цього разу через свою незатребуваність».

Характерно, що ініціативу у виключенні України з транзитерів, схоже, виявила європейська сторона. «Деякий час тому Eni поставила перед нами питання про збільшення проектної потужності «Південного потоку» до 63 мільярдів кубометрів газу. Сьогодні така остаточна домовленість досягнута», — повідомив журналістам голова «Газпрому» Олексій Міллер. А російський прем’єр-міністр Володимир Путін додав: «Сьогодні була досягнута угода про збільшення об’ємів прокачування з 31 до 63 млрд. кубометрів. Я вважаю, що це спільне рішення з Італією, Болгарією, Сербією та іншими учасниками проекту». За словами Міллера, «капітальні витрати на будівництво морської ділянки («Південного потоку». — Авт.) через Чорне море й сухопутних ділянок через транзитні країни — становитимуть 8,6 мільярда євро, тоді як вартість прокладки конкурента — газопроводу Nabucco, вдвічі меншої потужності (31 млрд. кубометрів), становитиме 7,9 мільярда євро. «Південний потік» планується ввести в дію 31 грудня 2015 року або навіть раніше.

«Про те, що відповіддю Росії на січневу газову кризу буде розширення газотранспортних потужностей в обхід України, експерти й опозиційні політики попереджали ще в січні, — вважає керівник Центру енергетичних досліджень (Київ) Костянтин Бородін. — Тому нічого несподіваного не сталося, дії російської сторони були цілком прогнозованими. На місці РФ Україна вчинила б точнісінько так само». Бородін підкреслив, що підписання угод у Сочі та заява про наміри ввести «Південний потік» у дію навіть раніше 2015 року зайвий раз свідчить про те, що 11-річні газові контракти від 19 січня цього року, що передбачають щорічний транзит близько 110 мільярдів кубометрів російського газу через Україну, насправді не захищають інтереси України і з цими домовленостями ніхто не збирається рахуватися.

Експерт додав, що така активізація Росії у сфері нових газових маршрутів до Європи підтверджує, що Москва збирається докласти всіх зусиль, аби ввести «Північний потік» у проектні терміни (2012-2013 роки). «Саме в цей період Україна почне зазнавати перших відчутних втрат у сфері транзиту газу», — підсумував Бородін. За його словами, головним завданням «Газпрому» у зв’язку з цим стає залучення до проекту «Південного потоку» максимально великої кількості європейських країн, а в ідеалі, на інституційному рівні — й усього Євросоюзу.

Нагадаємо, що зовсім нещодавно ЄС мав намір інвестувати модернізацію української ГТС. Чи варто казати, в чому зараз полягає стратегічне завдання нашої дипломатії та уряду в цілому?