Недорозказали...

В Україні переважна більшість дорослого населення — більше 94% — чули або читали про голод 1932—1933 років. Найбільш обізнані мешканці Центрального регіону країни (15%), трохи менше — Східного (10%) та Південного (9%). З прочитаного або почутого про голод 1932—1933 років у більше ніж двох третин (69%) — склалася думка, що цей голод був викликаний головним чином діями тодішньої влади, і лише 12% схильні вважати, що цей голод головним чином був викликаний природними обставинами. Але тільки чверть з тих, хто вважає Голодомор навмисним, думають, що він був спрямований лише проти українців за національністю. Такі результати дослідження Київського міжнародного інституту соціології «Думки населення України про Голодомор 1932—1933 рр. Динаміка ксенофобії в Україні 1994—2006рр». Цей матеріал підготовлено за даними загальноукраїнського опитування дорослого населення України, проведеного КМІС 8-14 вересня 2006 року. Методом інтерв’ю опитано 2012 респондентів віком від 18 років, що мешкають у 110 селах, селищах міського типу та містах всіх областей та Криму, а також у Києві.

Близько двох третин опитаних (61%), які сказали, що влада організувала голод 1932—1933 років навмисно, вважають його спрямованим проти усіх мешканців України, незалежно від їхньої національності. Тих, хто вважає, що голод 1932—1933 років був спрямований тодішньою владою лише проти українців за національністю, відносно найбільше серед мешканців Західного регіону (30%), і значно менше — серед мешканців Центрального (13%), Східного (8%) і Південного (7%) регіонів. Серед вікових когорт частка тих, хто вважає, що влада організувала голод 1932— 1933 років навмисно проти українців за національністю, відносно найменша серед найстарших громадян — віком від 60 років, з яких такої думки притримується лише кожен восьмий (12,5%).

Дослідники пояснюють такі розбіжності в трактуванні населенням «направленості» Голодомору невизначеністю вчених і політиків. Історики надають різні варіанти, політики заплутують... «Ці цифри — свідчення того, що відсутні механізми доведення важливої інформації до суспільства, — говорить професор, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії України Станіслав Кульчицький. — Влада не забезпечує науковцям такого механізму». Так що з іншого боку, це ще не поганий результат — 69% визнають Голодомор навмисною дією влади. Історична пам’ять, що пробилася крізь завісу мовчання... «Не вдалося переконати населення в тому, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом, спрямованим саме проти українців, — каже доктор філософських наук, генеральний директор КМІС, професор кафедри соціології НаУКМА Володимир Паніотто. — Хоча це спільне горе мало б як раз нас консолідувати... Сподіваюся, ці цифри змусять політиків замислитися». Не нормальною є також ситуація з поширенням ксенофобських настроїв, говорить В.Паніотто. Адже рівень ксенофобії в Україні зростав з 1994 до 2001 року. Щоправда, він стабілізувався в 2002—2003 роках, але підвищується під час виборів — у 2004 році, у 2005 знов повернувся до рівня 2003, а у 2006-му знов зріс до рівня 2004 року. «Можна висловити гіпотезу, — розповідає В.Паніотто, — що якщо не буде зростання міжнародної напруженості, рівень ксенофобії у 2007 знизиться до рівня 2003 року». Далі розповідати соромно, але все ж таки... Найменш упереджено ставиться населення України до україномовних українців (хоча 0,2% відповіли, що взагалі б не пускали україномовних українців до України), далі йдуть російськомовні українці, потім росіяни та білоруси. Далі, з деяким відривом, — євреї, потім поляки, німці, французи, канадці, американці, румуни. А от найбільше українці не довіряють неграм та циганам (такі назви вжиті у самому дослідженні). Останніх не пускали би в Україну аж 40,7% опитаних, негрів — 18%. Таке ставлення до темношкірих людей вчені пояснюють страхом чужого, який, власне, і називається ксенофобією. Зрозуміло, що найбільший острах до негрів відчувають літні люди з віддалених куточків країни. Взагалі, чим більше вік респондента — тим вище рівень ксенофобії. А от чим вища освіта — тим менше страхів і неприйняття. У селі рівень ксенофобії вище, ніж у місті, і чим більше місто — тим нижчий рівень ксенофобії... Основні чинники, що впливають на рівень ксенофобії, на думку вчених, це економічна ситуація в країні, війни і конфлікти в різних регіонах світу, які широко освітлюються в ЗМІ, і використання під час виборів в Україні для агітації матеріалів, що направлені на роз’єднання, а не на консолідацію представників різних лінгво-етнічних груп.