Немає часу для самозаспокоєння

Після багатьох років швидкого економічного зростання країни Східної Європи особливо важко постраждали від економічної кризи. Декому знадобилися мільярди доларів міжнародної підтримки. Навіть ті країни, які були підготовлені краще, хворобливо відчули наслідки кризи: експортний ринок обвалився, ціни впали, і кредитні ринки перестали працювати.

У багатьох країнах значно впала економічна продуктивність, навіть більше, ніж на заході Європи. Це падіння, здається, зупинилося, і останні дані вказують на те, що нижньої межі можливо вже досягнуто.

Однак ще передчасно заявляти, що криза закінчена, тому що ще відчувається сильний вплив кризи і багато його наслідків. За них ми розраховуємось збільшенням кількості банкрутств, а також втратою довіри до кредитного ринку і високим рівнем безробіття. Це, в свою чергу, звалює тягар на національні бюджети і банківську систему — і стане випробуванням для багатьох політиків у всьому регіоні. Декілька країн уже були вимушені сильно скоротити бюджети, що опосередковано вплинуло на рівень життя.

До всього цього треба додати ще й структурні проблеми — проблеми, якими не займалися відтоді, як вибухнула криза. Для Східної Європи це зводиться до чотирьох основних галузей: (1) надзалежність від природних ресурсів; (2) експортний дисбаланс у показниках структури продукції та іноземних ринків; (3) малий, недостатній ринок капіталу; (4) неефективне виробництво і використання енергії.

Але останні 12 місяців також показали і силу Східної Європи. Через 12 років після падіння «залізної завіси» країни Сходу є більш інтегрованими в міжнародні ринки, ніж раніше. Це свого часу сприяло високим показникам зростання. Під час кризи це мало негативний вплив, хоч інтеграція і запобігла падінню національних валют або списанню національного боргу — наслідки, свідками яких ми були під час попередньої кризи на ринках, що розвиваються.

МВФ, Світовий банк та інші міжнародні фінансові установи, такі як Європейський інвестиційний банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), а також Європейський центральний банк і Європейська комісія, працювали разом, щоб стабілізувати ситуацію. «Велика двадцятка» проклала шлях на міжнародному рівні. Кооперація і координація такого роду і на такому рівні були недосяжні на етапі більш ранньої фінансової кризи.

Інша відмінність від минулої фінансової кризи на ринках, що розвиваються, полягає в тому, що інвестиції у регіон ЄБРР — Східна Європа, Південно-Східна Європа, Туреччина і колишній Радянський Союз — виявилися швидше довгостроковими, ніж короткостроковими або спекулятивними. Західні підприємці та інвестори все більше приходять до того, що розглядають схід Європи як частину (зараз більш масштабного) внутрішнього ринку і поводяться з огляду на майбутні можливості. Це принесло в регіон стабільність, на яку так очікували.

Здоровий банківський і фінансовий сектор відіграє вирішальну роль для стабільності. Міжнародна співпраця зуміла запобігти падінню банків, чиї штаб-квартири знаходяться в Західній Європі і мають широку мережу філіалів у Східній Європі. Однак попередні проблеми залишилися. Небажання давати під відсотки гроші та дорогі позики в іноземній валюті — справжній тягар для балансових звітів східних країн. Тому малим і середнім компаніям стало дуже важко отримувати нові позики або рефінансувати існуючі.

ЄБРР на собі відчув зміни умов на ринку. Ми застосували антикризову програму, яка зосереджена на фінансовому секторі, реальній економіці та особливо важливих інфраструктурних інвестиціях, зокрема в такій ключовій сфері, як енергетична ефективність. Потреби в наших позиках і проектному фінансуванні вищі, ніж колись: у перші місяці 2009 року ми інвестували понад шість мільярдів доларів, що в два рази більше, ніж у той самий період минулого року.

Однак ЄБРР робить більше, аніж просто видає такі необхідні кредити. Наші інвестиції спрямовано на розвиток і підтримку ринкової економіки по всьому регіону. Ми працюємо з приватним сектором, а не конкуруємо з ним. Ми мобілізуємо приватні фінанси для суспільного блага, а саме — для створення інфраструктури. Наші інвестиції спрямовано на подолання структурних проблем, які заповнили регіон.

Ця криза продемонструвала, що потреба в досить капіталізованих державних інститутах величезна. І це залишиться фактом у найближчому майбутньому. У подальші роки приватний банківський сектор буде займатися подоланням наслідків фінансової кризи. Як результат, інвестори цінують сильного державного партнера зараз більше, ніж будь-коли.

Поточна економічна ситуація довела ЄБРР до меж його можливостей. Саме з цієї причини я запропонував держателям банку збільшити капітал що є на даний момент, із 20 мільярдів євро до 30 мільярдів. Це означало б, що ЄБРР міг би інвестувати до 10 мільярдів євро щорічно протягом наступних п’яти років, що дозволяло б нам і надалі виконувати нашу місію — забезпечувати життєво важливе субсидування і фінансову підтримку Східній Європі та фінансовому сектору. Такі інвестиції зараз потрібні більше, ніж коли-небудь, потрібні навіть під час поступового економічного оздоровлення.

Томас Міроу — президент Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), розташованого в Лондоні.