Неприборкана енергія
Колись до кожної української оселі увірвався «мирний атом». Сьогодні в нас на порозі інша неприборкана енергія, що не піддається вимірюванню на око (та й приладами теж). Вона також прагне увійти буквально до кожної нашої оселі, де є виборець чи великі гроші й... зачарувати, підкорити й повести за собою. І все, що говориться під трошки забрудненими червоною фарбою білими прапорами, на перший погляд, дуже схоже на правду... Поки ми не починаємо це обмірковувати й аналізувати.
Ось лідер Блоку імені свого імені Юлія Тимошенко урочисто підписує зобов’язання перед пенсіонерами. Зокрема, забезпечити перерахунок і індексацію пенсій, ліквідувати розрив у розмірах пенсії залежно від часу їхнього призначення, передбачити право на отримання пільгової пенсії всім, хто в той чи інший час працював на шкідливому виробництві, навести лад у системі військових пенсій, гарантувати виплату пенсій у повному обсязі тим пенсіонерам, які продовжують працювати. Людям навіть обіцяють забезпечити пенсії на рівні середньої заробітної плати до виходу на пенсію. Уже 2009 року вона збирається запровадити нову пенсійну програму, що передбачає єдині правила призначення пенсій для всіх громадян. Попутно немолодим людям дається вексель на доступне й ефективне медичне обслуговування. Звісно, всім цим гаслам і цьому підпису, що ні до чого не зобов’язує, дуже хочеться вірити. Тимошенко також обіцяє всього за два роки повернути громадянам України знецінені внески (понад 130 млрд. грн., що більше ніж половина бюджету країни) в колишньому Ощадбанку СРСР. Лідерка БЮТ навіть говорить, що таке зобов’язання враховує всі чинники, «які не допустять інфляції».
У це не вірить навіть лідер офіційного союзника та неофіційного конкурента БЮТ на виборах Юрій Луценко. «Я вважаю, що такі революційні темпи неможливі», — м’яко повертає він до тями лідерку БЮТ, а заразом і пенсіонерів, що вірять їй.
Чи оцінять пенсіонери цю відвертість? Тим часом, відома всьому світові як революціонерка й руйнівниця вільних економічних зон і територій економічного розвитку в Україні, Тимошенко шукає й знаходить шляхи навіть для того, щоб помиритися зі скривдженими нею інвесторами. Для неї абсолютно не важко винайти альтернативу ВЕЗам і пообіцяти інвесторам замість них новий рай у вигляді інвестиційних зон. Про це було заявлено під час підписання контракту БЮТ з іноземними інвесторами, зокрема Альфа Банком, OTP Bank, Райффайзен банк Аваль, компаніями Bosch і TNK- BP Україна. Тимошенко декларує, що такі зони будуть створені вже через місяць роботи нової влади та нового уряду. Навчені досвідом минулого інвестори, скоріше за все, не вірять, але чому б і не підписати? Але якщо від пенсіонерів потрібні голоси, то яку умову поставлено інвесторам?
А які правильні речі звучать у сфері політики: «Я можу твердо сказати, та політична сила, яка або зруйнує дострокові вибори, або після виборів почне руйнувати роботу нової Ради незалежно від того, програє чи виграє, — ця політична сила піде з політичної арени. Тому що більше суспільство не зможе витримати політичної дестабілізації». Тобто Тимошенко начебто усвідомлює, що політична дестабілізація, ініціатором якої, як усі знають, стала саме вона, — це шкідлива для України ідея. Але, за Тимошенко, минулого разу, тобто зараз, її ще можна винести й перетерпіти, а от наступного це вже буде неможливо... За бажання тут можна вловити ще й якийсь слабкий натяк на покаяння, або ж на те, що після виборів БЮТ розраховує створити коаліцію з Партією регіонів. І одну, й другу версію Тимошенко, звісно, всіляко заперечує... Вона думає про майбутнє!
Тим часом, її неголовні (головні в НУ-НС), але все ж таки політичні суперники з Партії регіонів звернулися до ще не зовсім забутого минулого, намагаючись освіжити пам’ять виборцю. Молоді активісти ПР подякували Президентові країни за те, що два роки тому він підписав указ про звільнення Тимошенко з посади прем’єр-міністра й передали йому за це в подарунок каравай. А от міністр праці та соцполітики Михайло Папієв звернувся до Президента зовсім з іншому приводу. Він закликає його зізвати РНБО, щоб покарати губернаторів, які не виконують рішення уряду про підвищення соціальних виплат. «Дуже розраховую на те, що Президент буде послідовним у задекларованій ним боротьбі за справедливість», — сказав міністр і роз’яснив журналістам, що деякі чиновники піклуються про партійні інтереси, а не загальнодержавні, й відверто саботують виконання урядових рішень. За словами Папієва, працівникам бюджетної сфери мають підняти не лише оклади, а й надбавки, премії. Якщо цього не зробили, то з провини місцевих керівників. Кошти з Києва перераховані своєчасно й у повному обсязі, зазначив міністр. Але Тимошенко з цього приводу не обурюється. Енергія, як відомо, теж не бескінечна.
