Несподіване потепління в російсько-українських взаємовідносинах
Після сумнівів і напруження протягом кількох років президенти Росії і України підписали Договір про дружбу, розрахований на зміцнення слабких поки що зв'язків між цими двома слов'янськими державами.
Договір було підписано в столиці України Києві під час першого приїзду туди Бориса Єльцина як президента Росії. Раніше такі візити не раз планувалися або обговорювалися, але щоразу відкладалися через напруження, пов'язане з долею Чорноморського флоту, територіальні конфлікти в Криму, який раніше належав Росії, а пізніше ввійшов до складу України, через інші проблеми.
Однак сьогодні, коли НАТО готове до розширення на Схід, Росія прагне зміцнити свою оборону й довести Заходу, що її міць усе ще здатна викликати тривогу. Тому Росія поспішила забути про минулі проблеми, принаймні на деякий час.
Ми поважаємо територіальну цілісність України, сказав Єльцин. Багато російських керівників закликають Кремль спробувати претендувати на Севастополь, місто в Криму, де базується Чорноморський флот.
1954 року Микита Хрущов подарував Україні Крим, який належав до цього Росії, Тоді цей жест був, по суті, суто символічним, бо як Росія, так і Україна, входили до складу Радянського Союзу. Проте з 1991 року, коли відбувся розпад Радянського Союзу, це стало проблемою, що викликає гострі суперечки та антагонізми.
Договір був уперше розроблений два роки тому, і його мало не підписали; відтоді до тексту договору не було внесено істотних змін.
У головних пунктах договору робиться наголос на політичній і торговельній співпраці між цими країнами, і він містить спільну заяву про Чорноморський флот, яка дозволяє Росії діяти на території України.
Росія і Україна, судячи з тексту договору, намагаються запевнити жителів Севастополя в тому, що їхнє благополуччя й надалі буде важливою проблемою для керівників обох країн і це місто не стане військовим додатком Росії.
Росія погодилася також списати більшу частину величезного боргу України Росії, в основному це гроші, які Україна повинна була заплатити за нафту.
Однак важливі питання щодо нового союзу між двома державами, як і раніше, залишаються. По-перше, наскільки серйозно Україна сприймає свою прихильність Росії, і, по-друге, скільки часу зберігатимуться теплі відносини, якщо Україна продовжуватиме упадати коло НАТО.
Єльцин зробив ефектний жест, пообіцявши захистити Україну в екстремальних ситуаціях. Проте відтоді, як Україна здобула 1991 року незалежність, вона ніколи не зверталася до Росії за захистом, і ніхто в Києві не виявляв інтересу до цієї пропозиції Єльцина.
"Я гадаю, президент Єльцин керувався найкращими намірами, але українська сторона не зверталася з жодними проханнями", -заявив Володимир Горбулін, секретар Ради національної безпеки та оборони України, маючи на увазі прохання дати такі гарантії в галузі оборони.
Україна і Росія дотримуються певною мірою різних поглядів стосовно розширення НАТО. Після панування Росії протягом кількох століть Україна намагається будь-що продемонструвати свою незалежність. На відміну від Росії Україна ніколи не виступала проти розширення НАТО.
Проте водночас Київ не має серйозних планів добиватися членства в НАТО.
"Україна не збирається нині вступати до НАТО, і для цього немає жодних умов", - заявив Горбулін на прес-конференції.
