Нічия

І не більше. Оскільки для сильних емоцій потрібен відповідний подразник, більш могутній, ніж усі — без винятку — картини нинішнього Берлінського конкурсу. Проблема навіть не в тому, що не виправдали себе визнані метри, повелителі кінематографа зі старших поколінь — Клод Шаброль, Чжан Імоу, Патріс Шеро. Просто не сталося нічого, що б порушило мляву течію фестивалю, якось загострило його драматургію (якщо така взагалі передбачається), примусило судачити публіку і пресу. Ні фільму-події, ні навіть якого-небудь скандалу. Прісний лозунг усього Берлінале — «У бік терпимості» — насамперед і втілився в самому підборі конкурсантів, точніше, в тому терпінні, з яким публіка — і професійна, і звичайна, — проковтувала кілометри зображення, ураженого безнадійною ентропією.

Зовсім інакші справи в номінації, яка традиційно перебуває на узбіччі великих кінофорумів, — короткометражному конкурсі. Тут брали участь багато чудових, дотепних робіт, і визначити фаворитів було складно. Переміг словенський «(А) Torsion». Стефану Арсенієвичу дали Золотого ведмедя і приз Євроакадемії (2000 євро) за красиву, хвилюючу історію про те, як ансамбль хористів під бомбардуванням допомагає розродитися тiльнiй корові. А малого Срібного ведмедя розділили антитоталітарна драма «За відсутності» (режисер — Люсія Седрон, Аргентина) і, що особливо приємно, «Йшов трамвай №9» — дивовижна пластилінова анімація киянина Степана Коваля.

У повному метрі інтрига все-таки була присутня. Преса видала найбільш високі аванси «Годиннику» Стівена Долдрі — професіонально зробленій, композиційно винахідливій кінодрамі про життя Вірджинії Вульф, із прекрасною тріадою в головних ролях — Джуліан Мур, Ніколь Кідман (у ролі самої письменниці) та Меріл Стріп, плюс Ед Харріс у примітному «другому плані». За насичені сть зірками картину полюбив і масовий глядач. Конкуренцію їй могла скласти «Адаптація» Спайка Джоунзі — історія про творче і любовне метання сценариста попереднього фільму Джоунзі «Бути Джоном Малко вичем» — Чарлі Каупфмана. Цього разу, проте, Каупфмана грав не сам письменник, а Ніколас Кейдж, якому заодно довелося роздвоїтися на рефлексуючого сценариста та його успішного брата-близнюка. І, нарешті, багато чим сподобався костюмований колос «Герой» — остання картина Чжана Імоу, одного з кращих китайських режисерів, який перейшов від витончених психологічних драм до кровопролитного епосу.

Ситуація складалася дивна — за головний приз змагалися два американськi фільми і картина Імоу, також зроблена з розрахунком на американську аудиторію, за участі студії «Мірамакс» і вже, до речі, номінована на «Оскара».

Та рішення журі стали для більшості спостерігачів цілковитою несподіванкою. Звичайно, нікого не образили. Імоу отримав компромісний приз імені засновника Берлінале Альфреда Бауєра — «за особливу інновацію». Варто пригадати, що Імоу свого часу приголубили саме в столиці Німеччини — його дебют «Червоний гаолян» отримав Золотого ведмедя. Іншого берлінського улюбленця, Патріса Шеро (позаторішнє «золото» за «Інтимність»), також не забули, вручивши Срібного ведмедя за режисуру тягучої, а подекуди просто нудної мелодрами «Його брат». На паралель «Герою» відзначили й інший китайський фільм, цілком протилежний і за інтенціями, і за виконанням — гостросоціальний «Сліпий штрек». Лі Янгу, трохи молодшому за Імоу, дали Срібного ведмедя за художній внесок як режисера і сценариста.

А ось нинішній Золотий ведмідь, укупі з Призом екуменічного журі і Премією миру в 5000 євро, встановленою кількома пацифістськими організаціями, отримав «У цьому світі» британця Майкла Вінтерботтома — одному з трьох конкурсних фільмів, присвячених нелегальній міграції. Преса, повторюся, дивується. Проте, поклавши руку на серце, доведеться визнати, що більш гідних кандидатів не було. Фільм Вінтерботтома знято в підкреслено документальній манері, з непрофесіональними акторами, які грають самих себе. Скупими, мінімальними засобами на екрані створено образ Азії, незнайомої оку Європейця — запорошеної, убогої, одночасно і багатоколірної, і заворожливої. До художніх якостей додається й моральна — картина пронизана дійсним співчуттям до двох хлопчиків, які пробираються крізь увесь континент за кращою долею, взагалі до всіх знедолених, які мовою статистики називаються нелегалами. Такого виразного послання при бездоганності форми не було ні в «Адаптації», що обійшлася Гран-прі журі (ще один Срібний ведмідь) ні в «Годиннику». Останньому нагороду присудили на диво точно — Срібний ведмідь кращим актрисам — ансамблю Меріл Стріп, Ніколь Кідман і Джуліан Мур.

Срібний ведмідь кращому актору також поїде до Голлівуду — його отримав Сем Рокуелл за роль шоумена-вбивці у режисерському дебюті Джорджа Клуні «Признання небезпечного розуму».

Тема мігрантів надто важлива і для преси; принаймні, приз ФІПРЕССІ дали німецьким «Далеким вогням» Ганса- Хрістіана Шміда — де серед інших молоді московські актори Іван Шведов та Сергій Фролов грають українців, які намагаються прорватися до Німеччини.

Не могли не відзначити і ще один фільм господарів — «Прощай, Леніне» Вольфганга Беккера — вже надто активно розкручували його прем’єру ще задовго до фестивалю, червоно-білими афішами досі завішено весь Берлін. Так і сталося: мила ностальгічна комедія принесла режисеру спецприз «Блакитний ангел» за кращий європейський фільм та 25 000 євро заохочення.

Нарешті, варто згадати, що Берлінале — мало чи не єдиний форум, на якому нагороджують кінокомпозиторів. Знаменитого мінімаліста Філіпа Гласса («Годинник») і Раймунда ван Сантена і Фердинанда Боланда (кічевий мюзикл «Так, сестро, ні, сестро») обійшла трійця чорношкірих кобзарів, яких звати Мажолі, Серж Фіорі і Мамаду Діабат. Вони озвучили сенегало-канадську «Мадам Бруе», яку, чесно кажучи, краще слухати, ніж дивитися.

Такі підсумки. Можна сказати, що перемогла політкоректність — тим більше у досить інтелігентній, не агресивній, як це часто буває, подачі. Нагородили і європейців, і азіатів, і африканців; і молодь, і «мастодонтів», і геїв, і натуралів. Кіно як мистецтво — не виграло. Але й особливого збитку не зазнало. Нічия, одним словом.

Найближчим часом «День» розповість про кінофестиваль у Берліні більш докладно.