«...Ніколи не було так, щоб не було ніяк»

Півмільйонний гешефт — це саме те «щось» на тлі сьогоднішньої восьмимільярдної (!) заборгованості підприємств перед бюджетом... (Експертна оцінка «Дня»: по одній тисячі гривень на авторинках столиці продаються переважно «запорожці», які мають понад п’ять років експлуатації).

Є, є ще резерви! Коли боржники, котрі не мають грошей, розлучаться на користь держави зі своїми товарами, нехай навіть неліквідними, не варто втрачати оптимізм. Податки можна стягувати з колгоспів — комбайнами. З АЕС — «твелами». З металургійних комбінатів — прокатними станами.

Прем’єр також заявив, що четвертий етап «впливу» на керівників підприємств з метою погашення заборгованості за платежами в держбюджет «що не назрів! «Ми всі працюємо на третьому рівні (?! — Авт.), і в нас є поле, де ще потрібно попрацювати».

Автор цих рядків робить свій внесок у розвиток починів прем’єра, безсумнівно, р-революційних: якщо й четвертий етап планованого «впливу» на знахабнілого, хоча й голодного-роззутого-напівдобитого нацвиробника буде так само «успішним», як і три попередні, можна перейти до п’ятого — повальних розстрілів боржників.

Дієвість цього засобу «впливу» довела історія. Це дешевше, швидше і рішучіше, ніж банальна експропріація «натурою»...

І тоді на наших полях заколосяться мандарини. Збільшаться надої пташиного молока. Зросте багатоколосість пшениці...