Нові газові правила
Майже ніхто в Україні сьогодні не заперечує того неспростовного факту, що дводенний візит Президента України Віктора Ющенка до Москви поставив крапку в газовій торговій війні між Україною та Росією, хоча дехто й виступає проти того, щоб Президент брав на свої плечі нібито не властиві йому функції. У цьому зауваженні є частка істини, але чи варто було через ущемлене самолюбство піддавати країну тим чималим ризикам, які було під силу зняти лише главі держави, тоді як інші посадові особи могли їх лише посилити... Проте це не завадило їм заявити згодом про велику командну перемогу. Але це вже, як завжди, — зайві батьки й матері у «вікторії» легко знаходяться в усі часи.
Питання в тому, якою «кров’ю» далася Україні газова перемога, або, вірніше, газовий мир. Відповіді поки ще ніхто не знає. Швидше за все, мова може бути про нові правила гри на нашому газовому ринку. Це підтверджує й Президент. Він переконаний, що уряд зможе контролювати ситуацію на газовому ринку, лише запровадивши «нові правила» його організації. «Ці нові правила починаються з того, що сам уряд має подати приклад, що він розраховується за всіма зобов’язаннями, які є в нього в рамках чинного бюджету, передбаченого перед НАК «Нафтогазом», — говорить він і продовжує: — Коли за останні два місяці в НАК «Нафтогаз України» три мільярди гривень платежів до бюджету взяли, а забули віддати два мільярди гривень компенсації — я такої політики не розумію». Тут ідеться про різницю цін газу, який «Нафтогаз» купує за імпортом і який надає підприємствам теплокомуненерго. Її зобов’язалася компенсувати держава, але уряд з цим, звісно, поспішати не став...
Однак це, звісно, багатозначне, але все ж таки лише упущення, швидше за все пов’язане з фінансовими труднощами Кабміну, що зібрався за будь-яку ціну з перших же днів року повернути гроші вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР. Нові правила газового ринку України, які почнуть діяти лише після імплементації домовленостей президентів двох країн, швидше за все, полягають зовсім у іншому. Певною мірою ми сьогодні стаємо свідками реанімації знаменитої «шахівки». Її впровадив в Україні незабутній нинішній американський в’язень Павло Лазаренко, який кроїв свого часу український газовий ринок на власний розсуд, визначаючи — кому, скільки й де продавати. Тоді його протеже були знамениті ЄЕСУ («Єдині енергетичні системи України») та компанія «Ітера», яка завозила в Україну туркменський газ. Сьогодні роль останньої виконують інші компанії-посередники «РосУкрЕнерго» та «УкрГазЕнерго». Їх можна звинувачувати в непрозорості (нелегко зрозуміти, за рахунок чого, як і кому розподіляється їхній прибуток), але ціна газу, який отримує Україна, все ж таки набагато нижча, ніж європейська. Гарячі голови, які, вочевидь, не засвоїли діалектичної істини, що найкраще — ворог доброго, спробували усунути цих посередників. Ті, у свою чергу, порушили питання про борги, й російський «Газпром» пригрозив перекрити вентиль. Завдяки втручанню президентів вихід було знайдено.
Він і полягає в нових, але поки ще остаточно не узгоджених правилах гри. На жаль, на першому етапі вони виглядають так, ніби майже все залишається без змін. Єдина новела — обмеження права «УкрГазЕнерго» на продаж газу. Якщо раніше йому дозволялося продавати промисловим споживачам 55 мільярдів кубометрів, то тепер цю квоту урізали до 5 мільярдів (пам’ятається, рівно стільки ж мали колись і ЄЕСУ). Але не варто забувати, що «УкрГазЕнерго» — це спільне підприємство, в якому 50% належить «Нафтогазу України», і якщо воно досі ще не виплачувало зі своїх чималих прибутків дивідендів, то це, як кажуть, усього лише проблеми нашого уряду...
Але тепер на нас очікують «зміни». Щоправда, вони полягатимуть, швидше за все, в тому, що замість давніх посередників до України прийдуть нові. Не виключено також, що все закінчиться лише зміною вивісок. Не випадково до інформаційного поля України потрапили певні «папірці», з яких випливає, що місцем реєстрації посередника, який постачатиме Україні туркменський газ, знову буде Швейцарія...
І є ще одна важлива обставина. Згідно з останніми московськими домовленостями, другий новий посередник, якому доведеться працювати на внутрішньому українському газовому ринку, буде, схоже, російським уже не на 25%, як «УкрГазЕнерго», а на всі 50%. Таким чином, уперше в нашій історії «Газпром» практично здобуває право працювати на внутрішньому українському ринку, а в разі чого — і безпосередній доступ до газових засувок у регіонах. Чи не в цьому й полягала та поступка, до якої був змушений вдатися наш Президент, аби відстояти газовий мир?
