Нові пісні про старе: Рух-1 надто захоплений собою

Це — квінтесенція чергового спілкування лідера Руху В’ячеслава Чорновола з пресою. Знову йшлося про підрахунки, статут, процедуру, інші внутрішні оргпитання, і така зацикленість свідчила: питання про легітимність все-таки стоїть і непокоїть.

Пан Танюк повідомив про те, що «бунт партійної аристократії» викликав до життя ідею «народного ополчення» — на місцях організовуються осередки товариства підтримки Руху — «міцний тил» із народної маси. А взагалі дрейф тих, кого пан Коваль назвав «піраньями української національної ідеї», у бік Мороза було помічено давно. Утім, пан Чорновіл упевнений: серед «костенківців» одні — за Кучму, інші — за Марчука, треті — за Мороза. «І їм не зійтися ніколи»... Не вірить пан Чорновіл і в можливість коаліційного уряду, про який нині активно клопочеться пан Костенко: «Без більшості в парламенті — це авантюра».

Взагалі ж розмова весь час зводилася до наслідків внутрішньої розбірки, і спроби кореспондента «Дня» одержати відповіді від «світил української духовності» на актуальні теми поточного моменту, на жаль, загрузали в загальних словах. А питання були державної ваги. Наприклад, чи означає обурення Президента в шевченківські дні неувагою міністра фінансів до потреб творчої інтелігенції, що виразилося зауваженням: «Мітюков міг би зі своєї кишені 50 тисяч дати, не збіднів би», — що це рівноцінно визнанню «всі міністри — злодії»? Як розуміти слова дружини Президента по телевізору: «Коли мене чи мого чоловіка критикують — я завжди кажу: дохлу собаку не штурхають»? Чи означає це сигнал народу про те, що Бобик скоріше живий, ніж мертвий? І нарешті, на шоу «Людина року» при Президентові відбулося визнання заслуг тих, хто збирається підвести Україну до кремлівської стіни, наче телицю на мотузку. Що про це думає Рух, захисник державної незалежності? Де його державне слово? На останнє запитання, завдяки спільним зусиллям колег, вдалося отримати відповідь: Рух Чорновола, очевидно, зробить заяву...