Нурєєв, «Служниці» й Бозін

Для цього турне Роман Григорович вибрав дві свої резонансні постановки: легендарні «Служниці», що принесли режисерові світову славу, й «Нетутешній сад», — вистава про знаменитого танцівника ХХ століття Рудольфа Нурєєва, у яких головні ролі виконує прем’єр трупи Дмитро Бозін. Віктюк ніколи не забував про своє українське коріння, і незважаючи на дуже щільний графік роботи, усе ж викроює час для гастролей на Батьківщині. Турне стартувало в Севастополі, потім вистави побачили кияни. 1 жовтня Театр Віктюка виступить в Одесі, 4 жовтня — в Дніпропетровську, 5 жовтня — в Запоріжжі, а 6 жовтня — у Донецьку.

Виставу «Нетутешній сад» Віктюк поставив за п’єсою Азата Абдулліна 2004 року. В інтерв’ю «Дню» режисер розповідав, як понад десять років тому, перебуваючи у Флоренції, він пообіцяв смертельно хворому Нурєєву, що одного дня поставить про нього виставу. І своєї обіцянки він дотримався. Оригінальну сценографію створив Володимир Боєр, а хореограф Артур Ощепков проводив репетиції з акторами (хоча Віктюкова команда завжди була й залишається дуже пластичною — у цьому її бренд). У ролі Рудольфа Нурєєва вражає Дмитро Бозін, а на екрані з’являються кадри кінохроніки, що зберегли легендарний танець майстра балету. Рудольф був щасливий на сцені. Прокльоном його життя був не СНІД, яким він заразився при переливанні крові після автоаварії, а відчуття провини перед батьками — у радянські часи, перебуваючи на гастролях за кордоном, танцюрист попросив політичного притулку і його оголосили «ворогом і перебіжчиком». Провина ця була болісною, бо її так і не вдалося спокутувати... До кінця днів Рудольф Нурєєв ніс свого хреста — прагнення бути першим! У виставі задіяні актори: Дмитро Бозін, Людмила Погорєлова, Дмитро Жойдик, Катерина Степанкова та інші.

А про виставу «Служниці» написано тисячі захоплених рецензій. Уперше в колишньому СРСР Роман Віктюк звернувся до творчості Жана Жене 1987 року, поставивши «Служниць» на сцені московського «Сатирикону». Ця вистава приголомшила глядачів своєю енергетикою, дивовижними декораціями, химерними костюмами, грою й пластикою акторів, а ще чарівною музикою Даліди. «Усю тонкість і складність постановки диктує автор п’єси, — підкреслює Віктюк. — Жан Жене — вигнанець і маргінал, один із найяскравіших письменників французького інтелектуалізму. Його «Служниці» — небанальна кримінальна історія двох сестер-служниць, що замислили отруїти свою господиню Мадам. Це піднесена п’єса про трагізм буття, про зіткнення мрії та реальності». До речі, сам драматург пропонував режисерам віддати ролі жінок у своїй п’єсі чоловікам. Так і вчинив Роман Віктюк, не слідуючи «букві» п’єси. Він створив свою виставу: довкола тексту — його образ... Він знайшов відлуння майже в кожній репліці, жестах, танцях і музиці...

Саме ця вистава стала першою в Театрі Романа Віктюка, створеному 1991 року, вона зазнала другої редакції, яка також мала великий успіх у глядачів. Виставу було показано більш ніж у 30 країнах! 2006-го Роман Віктюк вирішив поновити спек такль, з якого почалася його слава. Нині в ньому грають: Дмитро Бозін (Соланж), Олексій Нестеренко (Мадам), Дмитро Жойдик (Клер) та Іван Никульча (Мосьє).

Сьогодні поняття «Стиль Віктюка» міцно вкорінилося у свідомості досвідченого глядача й стало символом яскравого театрального дійства, що випромінює тонкий психологізм із феєричним видовищем.