Об’єднувати має мета
Останнім часом в Україні дедалі відчутнішою стає критична маса людей, готових об’єднатися навколо національної ідеї, що пропонує всім політичним силам відкинути розбіжності й добиватися підвищення конкурентоспроможності економіки країни, будування в Україні так званої економіки знань.
Учора, перебуваючи у Словаччині, Президент Віктор Ющенко також подав відповідний сигнал. Він зазначив, що для нього, надзвичайно важливою є консолідація політиків, незалежно від їхньої ідеології навколо «провідних національних пріоритетів». «Об’єднати може мета», — підкреслив Президент. І дійсно, під знамено цього короткого, але надзвичайно ємного формулювання можуть і мають встати найкращі уми нашої країни.
І цей процес, безумовно, вже йде. Його розпочала Рада конкурентоспроможності України, створена відомим українським економістом Юрієм Полунєєвим. Саме тут з’явився заклик зробити конкурентоспроможність економіки стрижнем національної ідеї країни. Ще раніше проблему конкурентоспроможності й будування економіки знань порушив президент УСПП Анатолій Кінах. Але Полунєєв перевів теорію в практику політичної боротьби й оснастив відповідними ідеологічними інструментами передвиборну програму БЮТ, що значною мірою забезпечило успіх цій силі. Звісно, питання в тому, чи не будуть відповідні розділи цієї програми просто забуті, точнісінько так само, як були забуті розробки Кінаха 2005 року? Але вода, як відомо, камінь довбе, а ідеї, як казав колишній вождь, опановують масами.
Безумовно, аж ніяк не проста справа донести до кожного з нас науково обгрунтовану думку про те, що без входження в економіку знань, без виходу на конкурентні позиції у світі наша країна буде й надалі плентатися у другій сотні держав планети, все далі й далі відстаючи у своєму розвитку від інших народів.
Підтвердження такому сценарію можна було отримати в четвер на лекції двох відомих вчених, академіків НАН України Валерія Геєця й Володимира Семиноженка. Вони презентували тритомну монографію «Стратегічні виклики ХХI століття суспільству й економіці України», що вийшла за сприяння громадсько-політичного об’єднання «Український форум». Перший том називається «Економіка знань — модернізаційний проект України», другий присвячений інноваційно-технологічному розвитку України, третій — конкурентоспроможності української економіки.
Представляючи тритомник українським вченим у залі вченої ради Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, академік Геєць не став говорити про його зміст, а зупинився на тому економіко-політичному тлі, яке обумовило підготовку видання, значущість якого, незважаючи на його науковий характер, сьогодні важко переоцінити. Серед викликів часу він назвав звуження бази енергоресурсів і питної води на планеті, можливі природні та техногенні катастрофи. І підкреслив, зокрема, що глобалізація, яка має, в принципі, загальносистемний світовий характер, в той же час не виключає регіонального протистояння. Людство стикається також із захворюваннями, для яких не може знайти «протиотрути», зі злочинністю й тероризмом. При цьому список лих, які йому загрожують, як зауважив Геєць, постійно поповнюється... Для України це, на його думку, ще й демографічна криза.
Але у світі вже є відповідь для всіх цих викликів — це суспільство знань. Суспільний розвиток у цивілізованих країнах тепер іде не від індустріальних нововведень, а від креативності думки. Україна тим часом рухається, на думку вченого, не вгору, а вниз, оскільки її державні інститути працюють лише у сталих традиційних рамках, пропонують суспільству лише технократичні, а не суспільні проекти. На відміну від них, модернізаційний проект України, що пропонується авторами видання, є суспільним проектом. Він виходить з того, що сила влади сьогодні не в капіталі, який вона має у своєму розпорядженні. Саме знання, креативні підходи стають сьогодні ресурсами, які дають відповіді на виклики часу. І передові позиції в суспільстві, а також серед різних країн, на думку Геєця, займатиме нетократія — ті люди і, якщо розглядати світ у глобальному розрізі, ті країни, які володіють креативом. У зв’язку з цим вчений озвучив свій прогноз: 40% багатств планети належатиме нетократам, і вони, завдяки цьому зможуть насолоджуватися життям, тоді як решта населення Землі буде в різних формах служити їм. Причому 20%, як сказав Геєць, будуть просто бідними або навіть «бомжуватими».
Загалом цей прогноз можна поки назвати для України безрадісним, бо вона сьогодні не може оволодіти креативними підходами до використання й застосування знань, і в цих умовах ризикує опинитися серед країн-маргіналів. Така можливість неабияк хвилює й академіка Семиноженка. Але, на його думку, країні є де черпати інтелектуальні креативні ресурси.
З другого боку, й автори роботи відверто написали про це в післямові до першого тому. Без суспільного визнання пріоритетності використання інновацій і реалізації в країні модернізаційого проекту відповіді на Виклики ХХI століття Україна дати не зможе. Вони закликають суспільство покінчити з політичною конфронтацією й боротьбою за контроль над окремими секторами економіки. Автори бажають усім тим, хто ознайомився з їхньою працею, «знайти свої відповіді на Виклики не лише сьогоднішнього, а й завтрашнього дня».
