Од «відчинених дверей» у психлікарні не застрахований ніхто
Дорогою мене охоплювали досить дивні відчуття, немов належало побувати в якомусь задзеркаллі. Картини художника, колишнього пацієнта, виставлені в холі конференц-залу, посилили тривожний настрій, розбудили розуміння, загострили співчуття. Я зрозумів, що головний лікар Роман Никифорук має рацію: мало відчинити двері лікарні до цих пацієнтів, не менш важливо, щоб у хворих була можливість відчинити їх із протилежного боку...
Кореспонденти «Дня» побували в реанімаційному і дитячому відділеннях лікарні. І хоч зовні небагато що відрізняє лікарню від звичайного лікувального закладу, і хоч діти видалися такими ж нормальними, у голові не вкладалося, що для багатьох пацієнтів шлях назад усе-таки заказаний. Суспільство, в принципі, не готове розлучитися зі своїми упередженнями. І, як і раніше, «не помічає» психічно хворих людей, обходить їх стороною. А таким людям живеться іще важче, ніж нам. «Днями мені зателефонувала бабуся, яка виховує і лікує дитину за... 40 грн. пенсії, — розповіла «Дню» кандидат медичних наук, асистент кафедри психіатрії Національного медуніверситету Ніна Коляденко. — Старенька ридала, тому що препарат коштує 150 грн., а якщо внука не лікувати сьогодні, то через два роки його чекає повне недоумство. Шанс є, але як допомогти? Адже навіть здорові страждають від соціально-економічних проблем. Багато хто не може пристосуватися до ситуації, що змінилася, і психічних розладів стає дедалі більше...»
