Одні шахтарі страйкують

У Кіровоградській, Волинській та Донецькій областях майже всі підприємства беруть участь у акції протесту. Так, на-приклад, у Донецькій області з 104 страйкує 81 шахта, у Луганській із 72 страйкує 60, у Павлограді працюють тільки два підприємства.

На всіх підприємствах, які беруть участь у акції, створено штаби та групи контролю із забезпеченням цілодобового блокування під’їзних шляхів і вантажно-розвантажувальних пунктів.

Неоднозначна ситуація склалася серед лідерів профспілок гірників України. Лідер НПГ України на нараді, котра відбулася 10 лютого, акцію, організовану профспілками вуглярів, вирішив підтримати тільки морально. Всі сили докласти до організації у травні-червні походу на Київ за «румунським варіантом».

Донецьк

«Акція протесту шахтарів, що почалася невідвантаженням вугілля, зрозуміло, внесе небажані корективи в енергопостачання країни. Але на такий крок шахтарі пішли вимушено і не їх у цьому треба звинувачувати, — говорить Валентин Шаповалов, — заступник директора з виробництва шахти імені Баракова холдингової компанії «Краснодонвугілля». Люди втомилися від обіцянок уряду, втомилися прохати своє, зароблене нелегкою працею. Заборгованість у виплаті заробітної платні та регресних позовів на шахті становить вже 12 місяців. Як же повернути зароблене? Іноді це вдається зробити за допомогою страйків. Але отримуємо ми тільки маленьку часточку того, що нам належить. І сьогодні 28 гірників уже тиждень не виходять на поверхню, вирішивши страйкувати доти, доки їм хоч би частково не буде виплачена заробітна платня. Якщо Президент виконає свою обіцянку й шахтарям буде виплачено гроші за два місяці, вони вийдуть на поверхню, якщо ні — їх здоров’я буде під загрозою.

Наше вугілля йде на Курахівську теплоелектростанцію. За результатами акції протесту вона вже завтра не отримає десятків тонн вугілля. Ситуація повністю залежить від дій уряду».

Робітник шахтоуправління «Луганська» ХК «Луганськвугіля» Михайло Лизогуб говорить, що він не зовсім розуміє, в чому полягає значення акції, що почалася. На роботу ж ми все одно ходимо і важко працюємо, як завжди, і життям своїм ризикуємо. Та й окрім того, я не думаю, що уряд на цей раз нарешті виконає всі свої обіцянки. Знов кине подачку у вигляді 2-місячної зарплатні й нагромаджуватиме гроші для майбутньої президентської виборчої кампанії. А ми знову думатимемо над тим, як і чим нагодувати своїх дітей. І все ж страйкувати треба! Треба штовхати уряд до вживання дійових заходів, інакше проблеми вугледобувної галузі зайдуть у такий глухий кут, що вибратися з нього буде неможливо!»