Оксамитова кліматична революція?
Доля клімату Землі під загрозою — це основний лейтмотив дискусій, які зараз ведуться на самміті в Копенгагені. Хоча багато учасників визнає невідкладність проблеми, дії багатьох із них вказують на те, що в результаті вони хочуть застосувати звичайний бізнес-підхід. Але так не станеться. Світ потребує рішучого розриву з минулим, і цей розрив повинен початися зараз.
На щастя, маємо нещодавні прецеденти змін, які докорінно змінили економічний і політичний ландшафт — наприклад, революційні зміни, які були здійснені мирно та з захопленою суспільною підтримкою. Крах комунізму в Центральній і Східній Європі 20 років тому, заснування нових демократичних держав із ринковою економікою були так само вирішальним і позитивним розривом із минулим.
Такі зміни форм правління вимагають від людей зміни не лише їхнього способу життя, але також і мислення. Екологічна революція, на якій сьогодні наполягає світ, — перехід до низьковуглецевої глобальної економіки та низьковуглецевого способу життя — вимагають також усесторонніх змін.
Вочевидь, таке порівняння має свої межі. Зміна режиму, яка відбулася в комуністичному світі, дала нам для життя відому модель (так ми вважали), коли водночас поки що немає жодної існуючої моделі під рукою для введення низьковуглецевої й ефективної економіки.
У Центральній і Східній Європі 20 років тому всесторонні зміни змусили нас відмовитися, змінити або побудувати нові політичні й економічні інституції. Була потрібна повна зміна «програмного забезпечення» суспільства. Однак екологічна революція має менші потреби в нових установах. Скоріш за все, нам більш необхідне нове мислення — нове «програмне забезпечення» (хоч ефективні, надійні «зелені» технології також істотні).
Як ми спостерігали у посткомуністичному світі, зміна взаємин часто є найскладнішою проблемою. Люди швидко прийняли формальну демократію, проте багато часу знадобилося на те, аби пустили коріння толерантність і здатність іти на компроміс, які лежать у основі демократичного процесу. І саме цієї зміни мислення ми потребуємо сьогодні.
Зрештою, крім явних відмінностей між революцією 1989 року та зеленою революцією, якої ми очікуємо зараз, є і спільні риси. По-перше, аби зберегти клімат у світі, необхідна ретельна зміна дуже складних систем, так само, як радикальні зміни були необхідні 20 років тому в посткомуністичних країнах.
По-друге, кризою сьогодні слід управляти мирним способом, що також було нашою метою 1989 року — це відобразилося у разючій ідеї дисидентів змінити режим шляхом переговорів. Нарешті, сьогодні всестороннє перетворення також відбувається в дуже короткий проміжок часу, а 1989-го ми бачили, що таке цілком можливо.
Метод змін, який ми використовували тоді, — і який я рекомендую тепер — усуває насильство й мінімізує витрати. Інструментом для цього була й залишається заздалегідь складена угода щодо фундаментальних цілей змін і щодо дорожньої карти, яка допомагатиме добиватися мети. Сенс у тому, щоб рішення провести докорінні зміни було прийняте (і чітко повідомлене всім залученим сторонам!) на початку. Ідея «перетворити» або пристосувати стару систему без рішучої зміни має бути знехтувана перш, ніж процес почнеться.
Угорщина та Польща досягли угоди відносно правил мирного перетворення через низку угод між правлячими комуністичними партіями й організаціями опозиції. У цьому схожість із кліматичною конференцією, де країни — розвинуті й бідні — сідають за один стіл переговорів і намагаються досягти угоди щодо спільної мети — справедливої моделі зменшення емісії CO2.
Люди в Центральній і Східній Європі просто хотіли демократію і процвітання, однак еліта мала переконати їх прийняти багато непередбачених паралельних подій, які аж ніяк не були легкими. Подібні компроміси, заходи з обмеження застосування та гарантії рівності вимагають причетності всіх зацікавлених осіб, щоб отримати їхнє підтвердження. Це підкреслює величезну відповідальність тих, хто керує й управляє цими змінами.
Навіть при тому, що зміни не можуть бути повністю сплановані заздалегідь, необхідно вимагати прийняти ключові пункти на початку перемовин. Одна така вимога під час змін 1989 року стосувалася створення мінімальної кількості установ, які гарантували верховенство закону: вільні вибори, громадянську свободу та незалежну судову владу. Чинниками, що викликали зміни «екологічного режиму», — клімат, біологічна варіативна, несправедливість — не можна керувати в ізоляції одне від одного. Проте у ключового компонента має бути пріоритет: скорочення викидів і спільне рішення в питанні зміни клімату.
