Олену Зубрилову відділяв від «золота» один постріл

— Геннадію Тимофійовичу, ясна річ, бути другою в цих надзвичайно престижних змаганнях — справа неабияка, але всі ми з нетерпінням чекаємо, коли українська біатлоністка нарешті «привезе» золоту нагороду?

— Олена протягом тижня мала можливість її здобути, і коли відверто, ми були впевнені в цьому. Вона підготувалася до сезону дуже добре, і в Рупольдінзі на 12,5 км довго лідирувала в гонках, але їй трішки не поталанило. Не зроби Олена на останньому рубежі промах, який «коштував» їй зайві 150 метрів штрафу, вона, переконаний, обійшла б німкеню Уші Дизль, котра стала переможницею.

— Дивно, але факт: так складається, що в команді немає стабільного лідера, у кожному новому сезоні «вистрілює» хтось інший. У чому причина?

— Ми, тренери, й самі намагаємося докопатися до істини. Адже за силою й можливостями кожна з наших дівчат сьогодні не повинна поступатися німецьким біатлоністкам, котрі, як то кажуть, за будь-якої погоди неодмінно ходять у призерах.

— І довго збираєтеся шукати причину?

— Спробуємо все зробити, як у біатлоні — якнайшвидше і якнайточніше.