Олімпіада для міністрів
Ще задовго до заходу (коли навіть точно не було відомо, які саме документи обговорюватимуть), у Міністерстві екології України вже говорили, що для приймаючої сторони ця роль дуже багатообіцяюча. Насамперед, для іміджу України. Як сказав «Дню» міністр екології і природних ресурсів Василь Шевчук, якщо раніше ми були втиснені у загальну екологічну стратегію СНД, то тепер з’явився дуже непоганий шанс «крокувати разом із Європою». Тим більше, що ще на минулій подібній конференції у датському місті Орхусі було вирішено: надалі європейський екологічний процес повинен орієнтуватися на східноєвропейський регіон. Іншими словами, завдання європейських — допомогти країнам із перехідною економікою досягти існуючих стандартів поводження з природою. І, безумовно, об’єднати зусилля у своїх прагненнях до стійкого розвитку — економіко-екологічної співпраці.
Уже сьогодні передрікають, що підписання Україною деяких документів на конференції може обернутися згодом бурхливими дискусіями у парламенті. Зокрема, це стосується Протоколу про реєстр викидів і перенесення забруднювачів. Майже всі країни, які беруть участь в олімпіаді міністрів (так встигли вже охрестити захід), із принципом знайомі, їм необхідно хіба що прийти до спільного знаменника в нюансі. А Україні доведеться пройти всі етапи: зареєструвати «початкові» дані кожного виробництва (кількість і якість його викидів у навколишнє середовище), створити повний реєстр, і, найголовніше, — зробити можливим доступ до нього будь- кого. 15 років тому подібне зробили у США, і кожен житель міг в Інтернеті подивитися дані про цікавляче його підприємство. Незабаром, щоправда, з цього приводу розгорілися неабиякі дискусії — загальнодоступність інформації про підприємства загрожувала розкриттям їхніх технологічних таємниць, а крім цього, як розповідає співробітник громадської екологічної організації «Мама- 86» Лідія Гринкович, надходили скарги від поінформованих жителів, які на законних підставах вимагали компенсації за проживання по сусідству з «брудним» виробництвом. У такому випадку підприємство брало на себе зобов’язання щодо зменшення викидів, і часом гроші, перераховані ним до природоохоронного фонду, поверталися на «очищення».
Основні ставки на нинішній конференції роблять на Карпатську конвенцію (про стійкий розвиток Карпатського регіону), яку планують підписати разом із Польщею, Румунією, Словаччиною, Угорщиною, Чехією та Югославією. Об’єднатися мають намір, згідно з проектом, практично у всьому — починаючи від планування й управління земельними ресурсами і закінчуючи туризмом і турботою про історичні пам’ятники. Вирішено було це зробити на основі досвіду Альпійського регіону. Адже кожній країні, яка має на своїй території частину цієї гірської системи, було набагато затратніше вкладати у її розвиток кошти поодинці, ніж діяти спільно. Та й ефективність від розрізненості була невеликою. Не виключаючи ймовірності суперечок, які виникнуть у питанні вибору центру і сум капіталовкладень у Карпатський регіон, голова комітету ВР з питань екологічної політики Геннадій Руденко сподівається, що Україні все ж допоможуть. На його думку, в подібних спільних документах ми маємо всі шанси отримати значні гранти, які можуть перевищити навіть вітчизняний природоохоронний фонд у розмірі 10 млн. доларів. Крім цього, говорить Г. Руденко, слід відстоювати, щоб гроші, витрачені Україною на організацію конференції (1 млн. 300 тис. євро), записали на рахунок погашення боргу в європейських екологічних конвенціях. Тим більше, що передумови до такого варіанта вирішення фінансових питань вже були на саміті в Йоганнесбурзі. Тоді українська делегація вперше запропонувала вирішувати свої екологічні проблеми за рахунок списування зовнішнього боргу. І, за ствердженнями тогочасного міністра екології Сергія Курикіна, іноземні колеги сприйняли це з натхненням.
