Оптимістичне прощання з Лігою

Перед останнім матчем Ліги чемпіонів УЄФА у всіх, хто небайдужий до київського «Динамо», залишалось відчуття прикрої невдачі: місце серед 16 кращих команд Європи, які продовжать боротьбу за головний клубний трофей континенту, було як ніколи близьким. Шанс продовжити виступи на міжнародній арені, але вже у нижчому за рангом кубку УЄФА, залишався. Слід було забути про невдалі ігри та показати навіть не футбол високого класу, а просто вміння здобути необхідний результат. Що, власне, і є ознакою класу команди. І якщо в поєдинках із англійським «Арсеналом» та португальським «Порту» лідери чемпіонату України не змогли втримати необхідний рахунок, то у грі з турецьким «Фенербахче» вони просто зобов’язані були це зробити. Грати у футбол взимку непросто. Недарма ж саме у грудні на долю вітчизняних клубів випадають зазвичай найбільш невдалі матчі. У суперників є відчутна перевага — чемпіонати їхніх країн, які якраз тепер у самому розпалі. У наших команд грудень — це фініш футбольного року. На останню гру календарного року тренери «Динамо» не змогли виставити найсильніший склад. З різних причин на поле не вийшла майже половина основного складу.

Але тренер команди Сьомін зумів побудувати із тих, хто залишився у його розпорядженні, колектив, здатний, насамперед, не програти. Перед грою із «Фенербахче» всі добре знали, що, аби зберегти за собою третє місце у групі, динамівцям вистачить навіть нічиєї. Тож очікувати від господарів поля гостро атакуючої гри не доводилося.

Обережними були й суперники. Тренер чемпіонів Європи іспанець Арагонес за півроку своєї роботи з чемпіоном Туреччини значно оновив команду і прагне навчити «Фенербахче» своїй версії футболу. На це потрібен час. Гра проти «Динамо» показала, що цей час іще не настав. Одразу декілька визнаних лідерів турецького клубу з різних причин не влаштовують нині тренера, тож склад, який вийшов проти «Динамо» у Києві, аж ніяк не можна було назвати бойовим і добре зіграним.

Динамівцям залишалося лише зіграти у свою звичну цього року у Лізі чемпіонів гру, яка передбачає, насамперед, міцну оборону і контроль за центром поля. Забитий м’яч за подібної тактики мав стати не наслідком потужних атакуючих дій, а завершенням швидкої контратаки. Це вдалося господарям поля вже на двадцятій хвилині гри. Мілевський зробив точну передачу на Єрьоменка, який випередив голкіпера гостей Волкана і проштовхнув м’яч у ворота — 1:0!

Надалі у киян було ще декілька подібних нагод, проте забити ще один м’яч у подібній манері не вдалося. Власне, це вже не було вкрай необхідним. Розуміючи це, команда ні на мить не втрачала пильності в обороні, позбавивши гостей будь-яких шансів на гострі атаки. М’яч у воротах «Динамо» міг опинитися хіба що у випадку несподіваної помилки чи випадкового відскоку. Жодних ознак штурму воріт «Динамо» до самого закінчення гри ми так і не побачили. І нехай перемога вийшла не такою яскравою, якою могла бути, це була перемога, якої у Лізі чемпіонів київські глядачі не бачили з осені 2004-го року.

Завершивши груповий етап Ліги чемпіонів перемогою та посівши третє місце у групі, «Динамо», гадаю, не розчарувало своїх прихильників. Звісно, приємніше було б, якби команда відразу ж увійшла до числа найсильніших у Європі. Та навряд чи це можливо. Зроблено відчутний крок уперед. Попереду ігри Кубка УЄФА, у яких можна буде грати дещо у інший футбол. У цьому турнірі теж будуть сильні суперники, але серед них не буде європейських суперклубів, яким є той же лондонський «Арсенал». А це означає, що вже за два місяці ми побачимо у виконанні «Динамо» ще більш результативну гру на міжнародній арені, яка поступово наближатиме команду до рівня, якого очікують від неї тисячі щирих прихильників.

Головне тепер — зберегти все найкраще, що вдалося зробити за останній рік під керівництвом тренерського штабу на чолі із Сьоміним. Зробити висновки і вийти на новий рівень футболу.

Ліга чемпіонів УЄФА. Група G.
«Динамо» — «Фенербахче» — 1:0,
«Порту» — «Арсенал» — 2:0