Оптимізм без компромісів
Учора пішки пройшлася під дощем. Не тому, що не було парасольки — я люблю гуляти під дощем. Він дає мені особливий стан, стан творчості — я можу не тільки працювати, але й писати картини або вірші. Але... незважаючи на любов до дощу, мені б хотілося, щоб наші вулиці були більш сонячними. Сонячними — тобто усмішливими. Щоб не читалися в обличчях людей усі їхні проблеми, щоб ці обличчя не були втомленими і грубими. Проблеми, звичайно ж, є у всіх, але це не означає, що на обличчях має бути написана обтяженість. Перебуваючи у натовпі, завжди шукаю ті вирази облич, яким я могла б порадуватися. Знайти, на жаль, вдається не так уже й часто — але я не сумую. Я не вмію сумувати.
Ще я ніколи не думаю про невдачу. По-перше, просто не думаю, а по-друге, самі невдачі, якщо вже вони трапляються, сприймаю позитивно. Потрапляючи у певну ситуацію, я тестую себе, дізнаюся — а чи здатна я вирішити таку проблему? Мені це цікаво — і пізнання власних можливостей, і розширення цих можливостей. Крім того, я розумію, що для переходу на новий життєвий етап, до нового витка розвитку життя, в тому числі професійного і творчого, часто необхідно чимось жертвувати, віддавати працю, час, емоції, сили. Потім ти обов'язково розумієш, що це була ціна, заплачена за продовження шляху. Втім, щасливих картин майбутніх звершень я теж не створюю — просто знаю, що все буде добре.
Наприклад, у своєму щоденнику 1997 року я написала, що мені б дуже хотілося досягти успіху на міжнародному рівні. Мрія здійснилася. Прозвучала не тільки я — прозвучала країна. Ми, українські стилісти, увійшли до світової спільноти, повноправно та активно беремо участь у створенні світових трендів, отримуємо нагороди. Ми можемо собою пишатися!
Ми створюємо для світових каталогів моду, створюємо напрями. Минулого, 2005 року, ми приїхали на «Intercoiffure Mondial» до Парижа вже розширеною командою, і відгуки про цей виступ у французьких ЗМІ були найкращі. До речі, ми про це практично випадково дізналися. Зайшли в Парижі до ресторану, і офіціант поцікавився: «Ви з України? — А ви не знаєте ваших стилістів, які дуже яскраво виступили, про яких пишуть у всіх газетах?» Таким чином ми й дізналися про свій успіх iз французької преси. Нам було дуже урочисто-смішно і, звичайно ж, приємно. Я увійшла до десятки кращих стилістів світової спільноти перукарів — подорожуватиму всім світом і представлятиму моду у вигляді шоу-програм та фотосесій на тому чи іншому конгресі. Я цим дуже пишаюся.
Звичайно, сьогодні творчій, нехай навіть дуже талановитій людині не так уже й легко досягти успіху. Але це можливо. І головне, звичайно ж, бажання. Ні, не просто бажання, а бажання величезне, справжнє, одержимість, а не бажання. По-друге, необхідно чітко бачити свою мету, і йти до неї власним, але добре продуманим шляхом, намічаючи крок за кроком свою подальшу дорогу. Будь-яким бізнесом повинні займатися тільки досвідчені в цьому плані люди, тільки професіонали, розуміння справи — обов'язкова умова для досягнення успіху. Не обійтися без авантюризму — адже завжди є ризик невдачі. Ще знадобляться оптимізм, так би мовити, прапор у руці, який за жодних обставин не можна опускати! Якщо ж говорити про творчість, то її основа — удосконалення. Зупинився, і все — ти скис! Починається деградація, приходять лінь і апатія, не найкращі супутниці для амбіційної людини. А для того, щоб удосконалитися, потрібні завзятість, праця й величезна любов до того, чим займаєшся. У 2001 році ми з В'ячеславом Дюденком за поїздку на «Intercoiffure Mondial» до Парижа заплатили по десять тисяч доларів кожен. Але нас це не зупиняє, ми не сумніваємося: їхати — не їхати. У цій самостійності є свої плюси.
А мінуси, звичайно, суцільно пов'язані з грошима. Припустимо, твій салон заслуговує центру міста, пафосу. Це коштуватиме, за нинішніми ринковими цінами, понад півмільйона доларів: купівля приміщення в центрі, не палацу, а просто приміщення на першому поверсі, десь 350 тисяч, ще 100 тисяч — ремонт, 100 тисяч — необхідне обладнання, витрати на персонал та маркетинг... Рідко вітчизняний перукар може знайти такі гроші в своїй кишені. А якщо брати гроші в банку — буде ще дорожче, взагалі мільйон доларів. Якщо хочеш ще й школу при салоні — множ усе на два. Для середнього бізнесу це просто неможливо. Можуть бути, звичайно, якісь партнери, але, як я вже говорила, моя мета — рухатися самостійним шляхом.
Вісім років я орендувала приміщення на Андріївському узвозі, потім змінилися господарі, у них виявилися свої, відмінні від моїх, плани на цю територію... Незважаючи на те, що пошуки нового приміщення тривали півроку, я так і не знайшла таке приміщення, як мені б хотілося. Зараз я прийняла запрошення салону «Мегамі» на Дарвіна, 5. Зараз об'єднаними зусиллями та бажанням створюємо новий салон, який називатиметься «Лінія стилю», формуємо його політику та ідеологію. Я займаюся його оформленням — задаю стиль, настрій, визначаю основні принципи роботи.
А взагалі добре, що нарешті настала весна. Я вже давно намагалася заманити її поставленою у вазу гілкою. Хоч погода, звичайно, не головне, головне — розвиватися. Я ніколи не втомлююся — втомлюються, коли сідають, а не коли працюють. А я працюю. Періодично мені треба відновлюватися — просто побути наодинці, посидіти у своєму кабінеті, відчути свій особистий простір, внутрішню гармонію. Десять хвилин такої «медитації» — і я знову сповнена сил і щиро усміхаюся.
P.S. Топ-стиліст, директор салону «Лінія стилю», віце-президент української секції «Intercoiffure Мondial» Наталя Балабанова — частий гість «Дня». Ми першими розповіли про вручення їй у Парижі 2002 року нагороди «Особистість року», яка, власне, є аналогом «Оскара» в перукарському мистецтві, і про ще одну нагороду — вже 2004-го. За створення світового каталогу «Intercoiffure Мondial» Наталю в Японії було удостоєно звання «Творець моди». І мабуть, читачам «Дня» запам'яталося її інтерв'ю, в якому вона призналася: «Хочу причесати всю країну». І їй це вдається. Не буквально, звичайно, але вона зуміла створити свою школу майстрів і «виховати» своїх клієнтів. А чим більше людей звикає працювати за найвищими стандартами, чим більше ці стандарти запитані, тим краще всім нам. Розповідали ми і про благодійну діяльність Наталі: наприклад, вона сподвигла багатьох своїх колег на акцію в День святого Миколая, коли вихованці дитячих будинків отримали подарунки.
Сьогодні Наталя входить до десятки кращих стилістів світу — в команду «Арт-пол».
