ОПИТУВАННЯ «Дня»
Роман БЕЗСМЕРТНИЙ, постійний представник Президента України у Верховній Раді:
— Можливо, це був один із найважчих періодів у моєму житті. Я другий рік працюю у парламенті представником Президента Л. Кучми. Чим ближче вибори, тим гострішою стає ситуація. Мене насторожує і турбує метушня, що відбувається біля глави нашої країни. Бачу, як здають нерви навіть у близьких людей. Робота — це те хороше, що приніс 1998 рік. Від неї я отримую задоволення. Мені здається, що роблю її добре. Якщо відчую, що щось не так, то дискваліфікуюся як політик. У будь-якій складній ситуації можна знайти вихід. Із багатьох сфер, де доводилося працювати, найскладніше саме в політиці, коли нестабільна ситуація. Доводиться боротися і з самим собою. У майбутнє дивлюся з оптимізмом. У житті головне — поставити правильні орієнтири й послідовно домагатися наміченої мети.
Валерія ВРУБЛЕВСЬКА, письменниця:
— Попри базікання та інсинуації на мою адресу, вважаю рік Тигра своїм. Недруги нерви попсували, але я продовжую активно працювати. Написала декілька статей у журнали і газети. Готую п’єсу про Марину Цвєтаєву. Живу як багато хто: особистого благополуччя немає. Та й не може творча людина добре себе почувати, коли довкола стільки знедолених людей. Нещастя — «річ» заразлива. Відгородитися закритими дверима квартири від нього не можна. 1999 рік, за східним календарем, — рік Кота (спокійне і м’яке створіння). Думаю, що в нас з’явиться надія на краще. Попереду президентські вибори. Сподіваюсь, на чолі країни буде розсудливий і послідовний політик.
Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО, мер Києва:
— Вдалося зберегти політичну та економічну стабільність міста. Київ може стати прикладом багатьох хороших починань. У нас немає заборгованості по соціальних виплатах громадянам. Ми непогано підготувалися до зими. Є запаси зерна, немає перебоїв із завезенням продуктів до магазинів. У будинках киян ясно й тепло. Хоча надходять скарги з кількох районів на перебої, але це локальні випадки й міськадміністрація тримає «руку на пульсі». Я не обіцяю золоті гори, але нормальні умови зобов’язаний усім забезпечити.
Наше місто гармонічно розвивається. Будуємо нове й реконструюємо старе. На Троєщині здано в експлуатацію поліклініку на 1200 місць, повним ходом йдуть роботи у метрополітені. Наступного року з’являться дві нові станції на Сирці (3,5 км). Новоселами стануть 12 тисяч сімей. Ремонтуємо дороги. І, звичайно ж, у переліку успіхів стоїть оновлений Хрещатик — головна вулиця нашої столиці. До нього по-різному ставляться, не всім подобається. Жінки скаржаться, що на «шпильках» ходити незручно, але мода змінюється, а Хрещатик залишиться на століття. Найголовніше ж, ми із руїн і попелу відродили Михайлівський Золотоверхий собор, з’єднали в один історичний комплекс його із Софійським собором. Вважаю, що економічне відродження нації повинно починатися з відродження духовності. Недаремно мудреці кажуть: «Дорога до миру йде через храми».
Як глава сім’ї (17 червня виповнилося 33 роки як одружився із найкращою жінкою — Людмилою), батько двох синів, одного внука та двох внучок, можу бути впевненим за свій «тил» — це найбільший успіх усього життя, а не тільки року.
Шкода, що не можу зупинити час. Є досвід, сили, бажання працювати, але не все виходить так, як хотілося б. Третій рік поспіль не можуть депутати Верховної Ради України ухвалити закон «Про столицю», але я не звик відступати і збираюся домогтися якнайшвидшого вирішення такого важливого для м. Києва питання.
Ярослава СТЕЦЬКО, голова Проводу ОУН:
— Вважаю, цей рік можна оцінити на трієчку. Нам дуже багато не вдалося зробити. Парламент буксує, повільно вирішує найважливіші питання. Хоч я вважаю, є й позитивні моменти. Це передусім програш комуністів, коли вони не змогли провести рішення про вхід України до Міжпарламентської асамблеї й так званого Слов’янського Союзу. Ми досі не вийшли з економічної кризи, але наш народ дуже терплячий і я впевнена, що вийдемо із цього становища спільними зусиллями. Треба негайно знижувати податки. Адже тільки середній клас — основне джерело процвітання країни. У майбутнє дивлюся з оптимізмом: сірі смуги обов’язково зміняться світлими.
Леонід ГРАЧ, спікер Верховної Ради Автономної Республіки Крим:
— 1998 року ухвалено Конституцію Криму. Він повернений у конституційне поле України та оголошена війна кримінальним структурам. Рахунку особистих перемог і поразок у мене немає!
Михайло РЄЗНИКОВИЧ, художній керівник Національного театру російської драми ім. Лесі Українки:
— Найважливіша акція цього року — гастролі нашого колективу в Москві. 10 днів на сцені Малого театру були аншлаги, нас дуже добре приймали глядачі й критики. Не приховаю, мені приємно, що вони нас хвалили. Найголовніше — ми рухаємося у вірному напрямі психологічного театру й «чувства добрые лирой пробуждаем» своїми виставами. Нам ще не вдалося належною мірою згуртуватися всередині колективу. Не завжди піднімаємося на той рівень критеріїв у творчості, які ми самі вже відчуваємо. Загалом, я б 1998 року поставив оцінку «4». Сподіваюся в новому році продовжувати рухатися тільки вперед!
Віктор МЕДВЕДЧУК, заступник голови Верховної Ради України:
— Особисто для мене рік минув на «5». Мене обрали народним депутатом, а колеги-парламентарії довірили високий пост заступника голови Верховної Ради. А із негативного — ми, як найвищий законодавчий орган, не до кінця використовуємо повною мірі важелі, що є у нас. Не можемо добитися конструктивної роботи з виконавчими гілками влади. Партія СДПУ(о) повільно набирається досвіду. Наступний рік нас чекає нелегкий. Попереду — президентські вибори, триває економічна нестабільність. Доведеться чимало попрацювати й тільки тоді побачимо світло наприкінці тунелю.
Яким залишиться в пам’яті 1998 рік?
Новий рік — це завжди підведення підсумків. Розділимо аркуш паперу на дві половинки: на одній запишемо, що вдалося зробити й що хорошого сталося в долі, на професійному терені, а на іншій — невдачі. 1998 рік був для наших співрозмовників у «смужку»: темні й світлі події чергувалися. Щоправда, в одних залишилося більше гіркоти, а інші оптимістично дивляться в майбутнє.
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Роман БЕЗСМЕРТНИЙ, постійний представник Президента України у Верховній Раді:
— Можливо, це був один із найважчих періодів у моєму житті. Я другий рік працюю у парламенті представником Президента Л. Кучми. Чим ближче вибори, тим гострішою стає ситуація. Мене насторожує і турбує метушня, що відбувається біля глави нашої країни. Бачу, як здають нерви навіть у близьких людей. Робота — це те хороше, що приніс 1998 рік. Від неї я отримую задоволення. Мені здається, що роблю її добре. Якщо відчую, що щось не так, то дискваліфікуюся як політик. У будь-якій складній ситуації можна знайти вихід. Із багатьох сфер, де доводилося працювати, найскладніше саме в політиці, коли нестабільна ситуація. Доводиться боротися і з самим собою. У майбутнє дивлюся з оптимізмом. У житті головне — поставити правильні орієнтири й послідовно домагатися наміченої мети.
Валерія ВРУБЛЕВСЬКА, письменниця:
— Попри базікання та інсинуації на мою адресу, вважаю рік Тигра своїм. Недруги нерви попсували, але я продовжую активно працювати. Написала декілька статей у журнали і газети. Готую п’єсу про Марину Цвєтаєву. Живу як багато хто: особистого благополуччя немає. Та й не може творча людина добре себе почувати, коли довкола стільки знедолених людей. Нещастя — «річ» заразлива. Відгородитися закритими дверима квартири від нього не можна. 1999 рік, за східним календарем, — рік Кота (спокійне і м’яке створіння). Думаю, що в нас з’явиться надія на краще. Попереду президентські вибори. Сподіваюсь, на чолі країни буде розсудливий і послідовний політик.
Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО, мер Києва:
— Вдалося зберегти політичну та економічну стабільність міста. Київ може стати прикладом багатьох хороших починань. У нас немає заборгованості по соціальних виплатах громадянам. Ми непогано підготувалися до зими. Є запаси зерна, немає перебоїв із завезенням продуктів до магазинів. У будинках киян ясно й тепло. Хоча надходять скарги з кількох районів на перебої, але це локальні випадки й міськадміністрація тримає «руку на пульсі». Я не обіцяю золоті гори, але нормальні умови зобов’язаний усім забезпечити.
Наше місто гармонічно розвивається. Будуємо нове й реконструюємо старе. На Троєщині здано в експлуатацію поліклініку на 1200 місць, повним ходом йдуть роботи у метрополітені. Наступного року з’являться дві нові станції на Сирці (3,5 км). Новоселами стануть 12 тисяч сімей. Ремонтуємо дороги. І, звичайно ж, у переліку успіхів стоїть оновлений Хрещатик — головна вулиця нашої столиці. До нього по-різному ставляться, не всім подобається. Жінки скаржаться, що на «шпильках» ходити незручно, але мода змінюється, а Хрещатик залишиться на століття. Найголовніше ж, ми із руїн і попелу відродили Михайлівський Золотоверхий собор, з’єднали в один історичний комплекс його із Софійським собором. Вважаю, що економічне відродження нації повинно починатися з відродження духовності. Недаремно мудреці кажуть: «Дорога до миру йде через храми».
Як глава сім’ї (17 червня виповнилося 33 роки як одружився із найкращою жінкою — Людмилою), батько двох синів, одного внука та двох внучок, можу бути впевненим за свій «тил» — це найбільший успіх усього життя, а не тільки року.
Шкода, що не можу зупинити час. Є досвід, сили, бажання працювати, але не все виходить так, як хотілося б. Третій рік поспіль не можуть депутати Верховної Ради України ухвалити закон «Про столицю», але я не звик відступати і збираюся домогтися якнайшвидшого вирішення такого важливого для м. Києва питання.
Ярослава СТЕЦЬКО, голова Проводу ОУН:
— Вважаю, цей рік можна оцінити на трієчку. Нам дуже багато не вдалося зробити. Парламент буксує, повільно вирішує найважливіші питання. Хоч я вважаю, є й позитивні моменти. Це передусім програш комуністів, коли вони не змогли провести рішення про вхід України до Міжпарламентської асамблеї й так званого Слов’янського Союзу. Ми досі не вийшли з економічної кризи, але наш народ дуже терплячий і я впевнена, що вийдемо із цього становища спільними зусиллями. Треба негайно знижувати податки. Адже тільки середній клас — основне джерело процвітання країни. У майбутнє дивлюся з оптимізмом: сірі смуги обов’язково зміняться світлими.
Леонід ГРАЧ, спікер Верховної Ради Автономної Республіки Крим:
— 1998 року ухвалено Конституцію Криму. Він повернений у конституційне поле України та оголошена війна кримінальним структурам. Рахунку особистих перемог і поразок у мене немає!
Михайло РЄЗНИКОВИЧ, художній керівник Національного театру російської драми ім. Лесі Українки:
— Найважливіша акція цього року — гастролі нашого колективу в Москві. 10 днів на сцені Малого театру були аншлаги, нас дуже добре приймали глядачі й критики. Не приховаю, мені приємно, що вони нас хвалили. Найголовніше — ми рухаємося у вірному напрямі психологічного театру й «чувства добрые лирой пробуждаем» своїми виставами. Нам ще не вдалося належною мірою згуртуватися всередині колективу. Не завжди піднімаємося на той рівень критеріїв у творчості, які ми самі вже відчуваємо. Загалом, я б 1998 року поставив оцінку «4». Сподіваюся в новому році продовжувати рухатися тільки вперед!
Віктор МЕДВЕДЧУК, заступник голови Верховної Ради України:
— Особисто для мене рік минув на «5». Мене обрали народним депутатом, а колеги-парламентарії довірили високий пост заступника голови Верховної Ради. А із негативного — ми, як найвищий законодавчий орган, не до кінця використовуємо повною мірі важелі, що є у нас. Не можемо добитися конструктивної роботи з виконавчими гілками влади. Партія СДПУ(о) повільно набирається досвіду. Наступний рік нас чекає нелегкий. Попереду — президентські вибори, триває економічна нестабільність. Доведеться чимало попрацювати й тільки тоді побачимо світло наприкінці тунелю.
Яким залишиться в пам’яті 1998 рік?
Новий рік — це завжди підведення підсумків. Розділимо аркуш паперу на дві половинки: на одній запишемо, що вдалося зробити й що хорошого сталося в долі, на професійному терені, а на іншій — невдачі. 1998 рік був для наших співрозмовників у «смужку»: темні й світлі події чергувалися. Щоправда, в одних залишилося більше гіркоти, а інші оптимістично дивляться в майбутнє.
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Випуск газети №:
№252, (1998)Рубрика
Панорама «Дня»
