ОПИТУВАННЯ «Дня»

ІВАН, 37 років, слідчий:

— Заздрю людям, які гарно живуть, які щасливі. А щастя — це коли в сім’ї все гаразд, коли в тебе є надійні друзі, є робота, що тобі подобається, а також висока зарплата.

Подружжя ЛЕСЯ, 27 років, і СЛАВИК, 23 роки:

— Друзі та родичі заздрять взаєминам у нашій сім’ї, заздрять тому, що з Козятина Вінницької області нам удалося приїхати в Київ і знайти роботу (Леся працює вихователькою в дитячому садку, а Славик — охоронцем. — Ред. ), влаштуватися в гуртожитку. Всі дивуються, як за такий короткий термін нам багато чого вдалося добитися. Хотілося б, аби наші близькі раділи за нас, а не сторонилися чи демонстрували погане до нас ставлення.

Давні подруги ОЛЕНА, 40 років, вiзажист, ОЛЬГА, 30 років, колишня спортсменка:

— Останні десять років постійно стикаємося із заздрістю. Заздрять нашому добробуту, молодості, тому, що маємо дітей, усьому стилю нашого життя. Багато хто перестає з тобою спілкуватися через заздрість до того, що тобі вдалося більше досягнути в житті. Упевнені, що людина, яка радіє за інших, більше одержує від життя. Мої знайомі, які завжди дуже заздрили іншим, в житті нічого не домоглися, а тільки втратили — і гроші, і друзів, і сім’ю.

Марія ЛИСЕНКО, інвалід першої групи....

— Заздрю людям, які мають свою квартиру, дах над головою. Раніше я жила в Полтаві з родиною сина. Син був ліквідатором Чорнобильської аварії, довго хворів і помер, коли йому було тільки 37 років. Невістка вийшла заміж. Я переїхала жити до другого сина в Київ. Він — військовий, полковник, але ми вп’ятьох (у сім’ї двоє дітей) усі тулимося в одній кімнатці в гуртожитку. Була на фронті, воювала, працювала лікарем...

Юрій ГЕРАСИМОВ, колишній інженер-електронник:

— Поведінка людини визначає ставлення до неї, тому люди ні мені не заздрять, ні я людям. Зазвичай заздрять матеріальним цінностям — грошам, дачі, машині. Не маю ні хором, ні великих грошей, однак я ніколи не вважав себе людиною, обділеною долею. Якщо людина любить природу, своє оточення, то вона ніколи не буде нікому заздрити.

ВОЛОДИМИР, 50 років, слюсар шостого розряду:

— Нікому ніколи не заздрив і не заздрю. У мене є робота за спеціальністю і проблем з працевлаштуванням у мене ніколи не було. Якщо ти когось у житті за рівнем добробуту наздогнати не можеш, то й гнатися нема чого.

ОЛЕНА, 33 роки, адміністративний працівник навчального закладу:

— Колеги заздрять одержанню нової посади, хоч я вважаю, що заздрити немає чому. Особисто я не заздрю нікому.

Сергій ОСТАПЕНКО, 52 роки, будівник-електромонтажник:

— Заздрю тим, у кого є хороша машина. В мене є машина, «шістка», якій уже 20 років. Купити нову не можу, зарплата невелика, та й ту вчасно не платять.