Останній подарунок Діда Мороза

Світ повний див, що являють себе інколи у вельми несприятливих обставинах; їх треба лише вміти вчасно помітити. Отже, згідно зі свідченнями поважних літературних і наукових джерел, за сильних холодів слова починають замерзати майже одразу на виході з вуст і перетворюються на різнокольорові кульки, ще не торкнувшися землі. Цей пістрявий горох розкочується по снігу, а потім, коли відтає, слова вивільняються і звучать у смішному безладі. Цей феномен спостерігали, зокрема, вчені під час експедицій до Північного та Південного полюсів, мандрівники по Антарктиці і дослідники тундри; на цю ж тему навіть був знятий документальний фільм — класиком світового кіна, видатним режисером Луїсом Бунюелем.

На жаль, у нас через брак належних температурних умов це унікальне лінгвокліматичне явище досі майже не досліджене; зокрема невідомо, чи існує пряма закономірність між тим, що говорять, і конкретним кольором того, що вже сказано, а вдаватися до непевних припущень — то погана політика.

Із упевненістю можна стверджувати лише одне: в усьому цьому насправді немає нічого надзвичайного. Бо слово саме по собі, надто ж сказане, явлене у мові, — неймовірна, незбагненна річ. Слово мерехтить, постійно народжується і постає на перетині двох найпотужніших сил — звуку і сенсу, — і якщо перший утримує сталу форму слів, то другий забарвлює ці форми безліччю значень. На надто сильному морозі звук ціпеніє і заковує сенс у крицю своїх зупинених коливань, а останній наливається кольором того значення, яке слово несе в дану мить.

Якщо якийсь компонент у процесі перетворення не надто потужний — не вистачає звуку, або холоду, або сенсу,— тоді слово неможливо відрізнити від звичайних атмосферних проявів, тобто від снігу чи інію. Навесні ці слова теж вивільняються, але, через власну неоформленість та випадковість, сублімуються у звуки природи — дзюркіт струмків, спів птахів, передшлюбне нявкання котів тощо.

Можливо, деякі деталі тут пропущені або неточні, але загальна картина саме така.

Втім, припускаю, що, незважаючи на всі викладені вище аргументи, серед читачів знайдеться кілька запеклих скептиків, що не повірять жодному моєму рядку.

Що ж. Безпосередній досвід — найкращий суддя. Теперішня погода дає надію на отримання більш конкретних даних. Проте — поспішіть, поки морози ще тримаються!

Для проведення польових досліджень достатньо одягтися тепліше і, узявши газету з цим текстом (саме з цим — бо він написаний якнайзручніше саме для нашого експерименту), вийти на вулицю, де прочитати його вголос, чітко і виразно. Бажано також прихопити друзів і знайомих, згодних обговорити з вами прочитане.

І ви побачите дивовижну картину — як барвисті мініатюрні сфери, виникаючи просто перед вашими губами, пурхають у повітрі, приземлюються пружними десантами на тротуари і розкочуються казна-куди, а поодинокі горобці ганяють за ними, плутаючи з якимсь дивним насінням.

Гарантую: вам неодмінно стане тепло та весело.