Оцінка без оцінок учить досягати успіху
В Українському колежі імені В. Сухомлинського, експериментальній школі-лабораторії, учні початкових класів протягом вже десяти років навчаються без оцінок. Ідея безбального оцінювання виникла у Василини Хайруліної, директора школи, кандидата педагогічних наук, члена-кореспондента АПН України , під час вивчення досвіду роботи окремих шкіл України, Росії та Німеччини. «Бажання добре вчитися, — розповідає Василина Миколаївна, — це зміст нормального дитячого життя, але це бажання дуже легко загасити небажаними для учня оцінками та негативним ставленням оточуючих до успіхів школяра. Кожна людина, навіть наймолодша, як соціальна істота постійно прагне знайти себе, виразити своє «Я» і завдяки цьому удостоїтись визнання іншими людьми, самій повірити у свої власні сили. Переконувати батьків в цьому було зовсім непросто, адже найперше, що вони завжди чекають від дитини, — це класична оцінка, виражена у балах».
Складний процес дитячої праці часто залишається поза увагою батьків, хоча маленький учень стикається з багатьма труднощами, які міг би подолати за допомогою дорослих. Зазвичай погану оцінку своєї дитини батьки сприймають як вияв недбалості, лінощів доньки чи сина і вживають педагогічні заходи у вигляді різних форм покарань. Такі покарання замість співчуття і конкретної допомоги дають не тільки негативні емоції, а більш гіркі наслідки, особливо для вразливої дитини. Вчитель-методист Ніна Титаренко , підсумовуючи досвід роботи колежу у розв’язанні цієї проблеми, розповіла про оцінювання молодших школярів без балів, а саме про різні форми заохочення до навчальної діяльності дитини. Це використання вчителем різних форм схвалення, погодження, підбадьорення, як і зауваження, заперечення, осуду. У спілкуванні стимулюється не тільки успішне навчання, а й старанність, активність, охайність, доброзичливе ставлення до оточуючих. Інколи це робиться навіть авансом, щоб підтримати в усіх вихованців, незалежно від їхнього рівня розвитку і умінь, почуття захищеності в колективі. Поступово дітей привчають оцінювати не тільки своє ставлення до роботи, але й кінцевий результат роботи. У молодшому шкільному віці дитина погано розуміє значення оцінки, а лагідний дотик, підбадьорлива усмішка чи доброзичливий погляд справляють більше враження, ніж оцінка в щоденнику. Словесна оцінка допомагає оволодіти також і вмінням впевнено реагувати на невдачу. Поєднання оптимістичного з реалістичним у ставленні до дітей, що мають проблеми у навчанні, перешкоджає створенню ізоляції «складного» учня від колективу, допомагає орієнтуватись на соціальне пізнання світу, в якому він живе. Коли експеримент з безоціночного навчання тільки розпочинався, десь через місяць після роботи за новою системою сталося диво — другокласниця Тетянка вперше заговорила на уроці перед всім класом з власної ініціативи (раніше вчитель опитував дівчинку індивідуально, бо та соромилася низького рівня своїх знань).
Кореспондент «Дня» поцікавилася ставленням учнів до оцінок. Шестикласниця Катя Штепа-Пекур про своє навчання без оцінок у початковій школі розповідає, як про радісні події: «Коли вчителька казала мені, що я молодець, я відчувала, що я все зможу». Катя спокійно сприймає 12-бальну систему, вважає, що нова система більше стимулює навчання, але мамі сприймати нову систему важко, бо вона звикла до 5-бальної. Зараз мама Каті розгубилася — не знає, коли сварити дочку, а коли хвалити. Дев’ятикласники теж згадували безоціночне навчання в молодших класах як дуже корисну справу. Андрій Гайовий зазначив, що в старших класах учнів потрібно оцінювати, щоб не розслаблялися. Ірині Щур більше до вподоби 5-бальне оцінювання, бо батькам нову систему сприймати важко і вони вимагають балів вищих за можливості учня, а заробити 12 балів дуже важко. Дев’ятикласники зазначили, що складнощі введення нової системи виникають ще й через постійні зміни критеріїв оцінювання, що було б краще спочатку все продумати, а потім щось змінювати. Учнів засмучує те, що не з усіх предметiв можуть розраховувати на найвищий бал, бо виявляти творчі здібності з усіх предметів просто не можливо.
Цікаво, що найпростішим до 12-бальної системи виявився перехід п’ятикласників, які до цього ще не отримували оцінок. Вчителі спочатку виставляли оцінки за роботи, виконані на найвищі бали, поступово розширюючи діапазон. Незважаючи на те, що негативна оцінка за новою системою взагалі не існує, негатив у свідомості продовжує жити. Найбільше переживають відмінники, менше 12 балів сприймають болісно. Раніше в них була мета досягти найвищого балу — п’ятірки, сьогодні ця мета трансформується у 12 балів, але ж не кожному відмінникові це під силу. Виникає відчуття незадоволення собою, що врешті-решт може призвести до невпевненості у своїх силах, бо 12 балів вже сприймається, як недосяжна висота. Виникнення відчуття незадоволення найчастіше провокується батьками, які бажають бачити в своїх дітях геніїв. Інші категорії учнів теж нервують, бо за новими критеріями бояться отримати нижчу оцінку, ніж мали раніше.
Для полегшення сприйняття учнями та вчителями цієї системи педагогічний колектив розробив словесний еквівалент 12 балів — «надзвичайно, блискуче, бездоганно, працює добросовісно, старанний у навчанні, грунтовно володіє матеріалом, встигає, справляється iз завданням, працює під контролем, важко дається, потребує постійної уваги, потребує допомоги».
Василина Хайруліна вважає, що безоціночне навчання у середній та старшій школі (окрім випускних класів) — справа майбутнього. Для роботи за такою методикою потрібен фахівець високого класу, що на сьогодні дуже проблематично через низьку заробітню плату вчителя, який в першу чергу зайнятий проблемами виживання, а не проблемами підвищення професійного рівня. Створити «ситуацію успіху» на уроці може тільки вчитель-майстер, який вміє тримати увагу дітей без примушення працювати через страх перед покаранням оцінкою. Тому на сьогодні 12-бальна система — це непоганий вихід iз ситуації за умови більш детального продумування її впровадження (йдеться про критерії виставлення оцінок). Сьогодні досвід безоціночного навчання стає у нагоді при роботі за системою тематичного оцінювання без врахування поточних оцінок, які взагалі можна не ставити.
