Оцінка з поведінки
Учора на засіданні Кабінету Міністрів, крім іншого, мали обговорювати й «питання Зварича». На думку віце-прем'єра з гуманітарних питань Миколи Томенка, предметом обговорення могли стати насамперед «етика взаємовідносин членів уряду» та принципи їхньої «корпоративної поведінки». Зі слів М. Томенка, «урок цієї історії полягає в тому, що перед тим, як виносити на публіку невдоволення одного міністра діяльністю іншого, треба вирішити цю проблему всередині уряду». Додамо, що це не єдиний, на наш погляд, урок, який слід би винести всім сторонам цього конфлікту (про уроки «День» писав у номері від 22 лютого ц. р.). Тому підсумки сьогоднішнього засідання будуть багато в чому симптоматичними. Крім того, ніхто й досі не відповів: а де ті три мiльйони тонн нафти?
Сам Роман Зварич, перебуваючи напередодні засідання Кабміну в Амстердамі, в розмові з журналістами припустив, що в середу уряд «скасовуватиме своє рішення про тимчасову заборону реекспорту та відновлюватиме 20% ПДВ при ввезенні нафти». Міністр також укотре заявив, що при підготовці висновку про відповідність законодавству рішення уряду про заборону реекспорту на Мін'юст чинився тиск із боку парламентаріїв. (До речі, згідно з цим висновком, поширеним учора прес-службою Міністерства юстиції, це рішення Кабміну не відповідає Конституції.) «У моє відомство втрутився один шановний депутат і почав господарювати, — цитують Р. Зварича ЗМІ. — Те, що такі речі зустрічаються, мало б насторожити членів Кабміну». Міністр не уточнив, кого зі своїх колег по Верховній Раді він має на увазі, проте у пресі вже називали прізвище лідера фракції Народної (раніше — Народної аграрної) партії Ігоря Єремеєва. Сам народний депутат обвинувачення Романа Зварича, звісна річ, геть відкидає, пояснюючи, що з реекспортом нафти кілька років поспіль послідовно бореться на законодавчому рівні, а з паном Зваричем узагалі познайомився… 10 лютого.
Попри лідерство у фракції, донедавна Ігор Єремеєв не мав репутації публічного політика. Але політична доцільність, зумовлена наближенням парламентських виборів, підказувала: народним аграріям бракує молодих облич із бізнес-середовища. Докладніше про обставини «нафтового скандалу», взаємовідносини з новою владою, кадрові інтриги та перспективи власної політсили — в интерв'ю «Дню».
— Яким чином ви причетні до конфлікту навколо заяви пана Зварича про відставку?
— Постановка питання про мою до цього причетність є некоректною, перш за все — з боку міністра. Я як народний депутат, член комітету по ПЕК послідовно відстоюю скасування реекспорту нафти з території України на законодавчому рівні. При відшкодуванні ПДВ реалізація подібних схем обертається брутальним вимиванням бюджетних коштів. Якщо ж така моя діяльність пана міністра якимось чином зачіпає, виникає запитання: чому його це хвилює й чому він так болісно реагує? Наразі більша частина депутатського корпусу, зокрема і я, а також уряд майже в повному складі, роблять все для втілення тези Президента про необхідність простягнути руку бізнесу, допомогти йому перелаштуватися на роботу за законними, прозорими схемами. Саме тому на засіданні Кабміну й було прийнято відповідне рішення.
— Раніше у вас з Романом Петровичем були конфлікти?
— Жодного. Я з ним тільки 10 лютого познайомився…
— Коли диктували секретаріату Мін’юсту юридичний висновок під відповідну постанову?
— Це абсурд абсолютний. Дійсно, в той день я навідувався до міністерства, на меті мав пояснити пану Зваричу, який на посаду вступив зовсім нещодавно, всю серйозність можливої небезпеки. Однак Роман Петрович був зайнятий і всі документи, серед них законодавчі акти, що підтверджували мої слова, я хотів залишити комусь із секретаріату, щоб йому передали згодом. Розмову мав із Оленою Ференц, заступником директора департаменту, яка, що було приємно, швидко зрозуміла суть проблеми й погодилася допомогти.
— А помічником чи уповноваженим Юлії Тимошенко ви при цьому представлялися?
— Іще більш абсурдне твердження. Я — депутат українського парламенту, керівник фракції, член комітету з ПЕК, які, скажіть, іще регалії треба додати, щоб поважніше виглядати в очах заступника директора департаменту?
— Яке ви маєте відношення до підприємств, що фігурують у справі?
— Входжу до числа акціонерів нафтопереробного комплексу «Галичина». Втім, вважаю, що вся ця історія має на меті примусити мене відмовитися від послідовного відстоювання інтересів національного товаровиробника. Така собі форма тиску.
— Не пов’язуєте це із проблемами, які виникли навколо креатур НАПУ на керівні посади, зокрема губернаторські?
— Це різні історії, але з часом ми розберемося, чи мають вони між собою зв’язок і якщо так, то який. Події, що сьогодні мають місце навколо членів Народної партії, мене насторожують.
— До речі, на останньому з’їзді НАПУ Володимир Литвин наголосив, що ваша політична сила не брала участі у формуванні уряду. Як пояснити таку заяву?
— Лише тим, що ми дійсно не мали й не маємо відношення до кадрової комплектації Кабміну. Там немає жодного нашого представника. Щодо загальної оцінки нового Кабінету, то, думаю, акценти буде розставлено згодом, але особисто у мене є певні побоювання.
— Ваші креатури є поміж губернаторів...
— Від них не відмовляємося. Дійсно, панів Олуйка та Касьянова на головування в Хмельницькій та Дніпропетровській областях запропонувала Народна, тоді ще Аграрна, партія. Неприємна ситуація, що виникла навколо відставки першого нашого протеже, свідчить про те, що влади в Україні значно менше, ніж людей, які хотіли б до неї доторкнутися, точніше, взяти в ній безпосередню участь. Насторожує, коли практика виходу на вулицю двох-трьох десятків людей, що незгодні із певним призначенням, починає вкорінюватися. Уявіть, що член якої-небудь парламентської фракції, який сьогодні не отримав портфель, завтра провокуватиме подібні дії щодо свого вчорашнього друга та колеги, який дістав посаду. Хіба це цивілізований спосіб розв’язання кадрових суперечок? І де відповідність проголошеному курсу «моральної політики»?
Вважаємо, що Олуйко — гідний претендент на губернаторське крісло. Якщо ж цьому дехто вельми активно опирається, та ще й у такий спосіб, ми не наполягатимемо, залишаючи однак за собою право прискіпливіше дивитися на роботу інших. До речі, по Касьянову ситуація повторюється один в один, методи ті самі.
— Хто конкретно провокував протидію новим управлінцям?
— Ні в якому разі не бажаючи забити клин між членами «Сили народу» та Народною партією, поясню: певні персони в забезпеченні своїх особистісних інтересів просто прикриваються іменем коаліції.
— А на якій підставі ви взагалі претендували на якісь портфелі чи посади в областях, якщо не були активними учасниками кампанії «за Ющенка» та й взагалі офіційно підтримували Януковича?
— Подібні оцінки необ’єктивні. НАПУ чи не першою вийшла із провладної більшості. Ми завжди займали незалежну конструктивну позицію. Згадайте, у грудні минулого року, під час проведення позачергових сесій Верховної Ради, коли депутатам була вказівка просто не ходити на засідання, ми були єдиними, хто нарівні із членами «Сили народу» працював у залі. Давали голоси й за відставку попереднього уряду, яких разом вийшло всього 192.
Давайте розрізняти функції. Супротив можна чинити на барикадах, але існує інший його різновид, не менш активний та відповідальний — законодавчий. Чи має НАПУ за результатами останнього право на будь-які преференції — судити лідерам кампанії. Якщо кадровий попит наразі підвищено, то логічно було б залучати на посади не тільки представників «Сили народу», а й тих, хто сприяв їхній переможній ході. Погодьтеся, нерозумно роздавати портфелі людям, виходячи із розрахунку того, скільки годин вони безпосередньо провели на барикадах. Адже без участі певних політичних сил остаточна перемога була б неможливою.
— А як усередині самої НАПУ було прийнято рішення про сприяння помаранчевій революції?
— Одразу після першого туру, коли масові фальсифікації стали очевидними, ми однозначно постановили, що не можемо надалі солідаризуватися із такими методами ведення кампанії та безпосередньо із їхніми натхненниками. Була офіційна заява політради партії та фракції про неприйняття махінацій і відстоювання чесних виборів.
— Але, погодьтеся, є різниця між відмовою від участі у фальсифікаціях та підтримкою особисто Януковича. Лави коаліції «Разом заради майбутнього» ви так і не покинули...
— Формальну причину для закидів завжди можна знайти. А от оцінити міру реальної нашої лепти... Значна частина революції робилася за кулісами, чимало внесків НАПУ у спільну перемогу не є аж настільки помітними неозброєному оку, тим більше ми ними, на відміну від декого, не хизуємось. Головне — можемо сміливо дивитися в очі людям, як своїм виборцям, так і учасникам помаранчевої коаліції.
— Місяць тому ви ще декларували претензії на три урядові портфелі...
— Йшлося про те, що у випадку формування нової більшості на старих засадах, коли право участі в Кабміні визначається кількісним складом фракції, ми, напевно, виходячи із загальної кількості депутатів, могли б претендувати мінімум на три портфелі. Але минув час, більшість не створено, колишні правила щодо цього нівельовано, а уряд комплектується за іншим принципом.
— Тим часом людей у вашій фракції все більшає, і спостерігачі пов’язують це із політичною кон’юнктурою…
— У моменти зламу, на кшталт того, що переживаємо сьогодні, значне переформатування суспільства й відповідно політичних сил — неминуче. Ці процеси ще триватимуть. Утім, ми дуже обережно ставимося до всіх бажаючих влитися до нашого парламентського середовища. Кожен претендент прискіпливо оцінюється. Є такі, кому відмовлено. З тієї ж причини змінюються принципи внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин з урядом.
— Аналітики пророкують вам роль «кишенькової опозиції» уряду — за попередньою із ним домовленістю…
— На жаль, деякі аналітики живуть в уявному світі, тому не вважаю за потрібне коментувати такі припущення.
— Наразі в парламентській президії звільнилося місце віце-спікера. Подейкують, що крісло самого пана Литвина зараз також не непохитне…
— У контексті останніх кадрових конфліктів, особливо пов’язаних із губернаторами, не виключаю, що у когось дійсно може виникнути спокуса усунути й Литвина. Не маю жодного сумніву в безуспішності таких спроб. З цікавістю подивився би в очі їхнім ініціаторам.
— Як реформується партія? Після зміни назви старий аграрний бренд вкінець утрачено?
— Змінюючи назву, ми задекларували розширення поля нашого зору. Народних партійців у рівній мірі хвилюють питання охорони здоров’я, освіти, промисловості, енергетики, всього того, чим переймаються наші виборці. При цьому аграрне лобі залишається пріоритетним. Контроль напрямку спеціально доручено одному із заступників лідера партії.
