Парламент пішов - парламентаризм залишився

М'яка все ж таки слов'янська душа: коли в кінці останнього засідання лунали взаємні подяки, шурхотіли букети та грав гімн, зволожилися багато очей не лише в залу, що суворо стояв, але й у різнобарвного балкону. (Незважаючи на те, що парламентській пресі подякувати ніхто не здогадався). Яким би не був парламент - а був. Проте, до чого ці інтонації вибачення? Який обрали - такий і був. Пряме відображення бентежного, неоднозначного, непослідовного у своїх бажаннях, не досить впевненого народу, який, проте, ще не втратив до кінця ні себе, ні надії.

Втім, об'єктивно важко сперечатися з Олександром Морозом, який заявив, що парламент 13 скликання був стабілізуючим чинником в Україні. Треба погодитися і з тим, що новій Верховній Раді доведеться посилити намагання налагодити чіткі взаємовідносини з іншими гілками влади.

Так чи інакше, український парламент - дійсно "основа для розвитку демократії в Україні у майбутньому". Щоправда, пафос цієї тези трохи тьмяніє на тлі останньої постанови ВР, якою народні обранці, термін повноважень яких уже скінчився, фактично закріпили за собою службові квартири, де вони, вже в новій якості, вочевидь, будуть вдень та вночі думати про народ. Можливо, це неминучі витрати парламентаризму злиденної країни, що народжується?

Питання "Дня": Чому, на вашу думку, такого знаменного, рубіжного дня ложа уряду зяяла непристойною порожнечею?

Олександр Новіков, народний депутат (колишній):

І уряд, і Президент знову продемонстрували неповагу до свого парламенту, і взагалі - до свого народу. Тому що яким би не був цей парламент, це - представницький орган народу. Уряд, замість того, аби працювати на підвищення власного рейтингу, витратив усю свою енергію і талант на зниження рейтингу цього парламенту. Вони так і не зрозуміли, що цим у політиці можна домогтися лише однієї мети. І вони домоглися - тим, що помруть разом із цим парламентом. Але, до речі, цей парламент і вибори були гарним уроком для багатьох політиків. І наступні - президентські - вибори будуть гарним уроком, як треба ставитися до парламенту. Тому що парламент буде настільки потужним інструментом саме президентських виборів, що до деяких це почне доходити, та запізно. І ця неповага до парламенту вилізе боком для багатьох. За чотири роки роботи в парламенті я помітив: кожен, хто воював із парламентом, дуже погано закінчив.