Партія прокинулась знаменитою
Основною подією минулого тижня стала, безперечно, конференція Соціал-демократичної партії України, підсумок якої вже названий «політичною сенсацією». Після тривалого обговорення пропозицій на засіданні Правління та Центральної ради й узгодження їх з усіма обласними організаціями, на конференції затверджені партійні списки кандидатів у народні депутати України. Очолили п'ятірку: перший Президент України, народний депутат Леонід Кравчук, колишній прем'єр-міністр, народний депутат Євген Марчук, голова СДПУ (о) Василь Онопенко, президент Спілки адвокатів України, народний депутат України Віктор Медведчук, президент АОФК «Динамо-Київ», президент концерну «Славутич» Григорій Суркіс.
«На чолі» списку також доктор філософських наук, заступник глави адміністрації Президента України Василь Кремінь, бізнесмен Євген Плужников, голова правління телеканалу «Інтер» Олександр Зінченко.
Таким чином, СДПУ (о) остаточно визначилася з тим, що самостійно буде йти на вибори до Верховної Ради, і першою в Україні затвердила список кандидатів, які поведуть партію.
Випуск новин 1-ї програми національного раді о 18 годині в неділю відкрився інформацією про суботню конференцію соціал-демократів. Було оприлюднено всю п'ятірку, яка очолює партійний список, прозвучало нагадування - "вперше в Україні" офіційно оголосили...
У державних "ретлянсляторів" голоси такі: тон повідомлення про соціал-демократів, що визначилися, за напруженою урочистістю, являв щось середнє між інформацією про політ першого космонавта й повідомленням про події, за якими передаватиметься "Лебедине озеро". А вже потім диктор розповів про якийсь семінар, в якому візьме участь Президент України, та про якийсь указ, який він підписав.
Спокійно, хлопці. Ще нічого не сталося Принаймні - нічого страшного. Звісно, альянс Кравчук-Марчук плюс соціал-демократи обговорюватиметься в усіх кабінетах - від райадміністрацій до Овального, від сходу до Заходу, від заходу до Сходу.
Причому, на нашому заході, де цивілізовано пам'ятають, що Кравчук - перший Президент незалежної держави, а Марчук, якщо й викликає обережне ставлення, то не викликає бурхливого протесту, якоїсь розгубленості буде менше, ніж на нашому сході, для якого Марчук - це Марчук, "тверду руку" обирати все одно нема з кого, а Кравчук - "біловезький зубр, який покінчив із Союзом".
"Дуже сильна ідея, - сказав мені голова Кримської регіональної організації СДП(о) Юхим Фікс. - Марчук працюватиме на сході, а Кравчук - на заході". Відповіддю на запитання, чи уявляє він собі вирази обличчя своїх виборців на тому самому півдні після згадки імені Кравчука, була болісна пульсація невисловленої думки.
А на Сході й на Заході головним буде питання - наскільки ця комбінація збільшує шанси на президентство Марчука, й те, що терпиме й виправдане в Азербайджані з його великою нафтою й в Грузії з її тліючою війною, чи бува не є небезпечним в Україні з її слов'янським менталітетом і територією в п'ять Францій в центрі Європи...
В будь-якому разі СДП(о), ще вчора невідома фактично нікому за межами лінії ВР-Кабмін-АП, прокинулася сьогодні знаменитою.
Це накладає відповідальність. І не так за долю соціал-демократії в Україні, як за розв'язання найближчого завдання: не влаштувати звалища на просторі, до якого сьогодні прямують всі, не перетворити його на "ярмарок марнославства".
На конференції, де увагу на себе звертали насамперед сильні молоді регіональні лідери, впевнені в собі, вільні в судженнях, виникла розмова - відгомін тривалих суперечок і сумнівів: чи не варто Л.Кравчукові, "враховуючи імідж" все ж посісти друге місце в "п'ятірці". Кравчук, взявши слово, був прекрасним: "Якби моє прізвище починалося на "М", то я був би другим, а Євген Кирилович першим. І імідж від порядкового номера не змінюється". Леонід Кравчук викликав пожвавлення в залі заявивши, що соціал-демократія на українській землі утворилася значно раніше, ніж більшовизм і має свою потужну інтелектуальну традицію. А Євген Марчук просто нагадав, що до першого Президента слід ставитися саме так, як до першого Президента - в усьому...
Залишалося ще питання: чи можна уявити, що вся респектабельна керівна маса СДП(о), члени якої ніколи не вважалися в опозиції до Президента, несподівано по-матроськи рвонули тільняшку на грудях і стали поруч із впливовим Марчуком, основним конкурентом Кучми? Й чи можна припускати, що Марчук, навпаки, за домовленістю з Президентом зробив крок, який зобов'язує його свідомо прийняти нові правила гри в позначеному прапорцями просторі? І що більше галасу - то корисніше для СДП(о) з погляду на зростання її популярності.
